Переплата, хащі та сусідський горіх: на що скаржились жителі села на Тальнівщині

8 вересня заступник міського голови Тальнівської міської ради з гуманітарних питань Юрій Свідерський прибув до Романівки, що на Тальнівщині, аби почути від сільських жителів про наболіле. У приміщенні колишньої сільської ради його зустріла адміністраторка села Надія Чубань. Поки чекали на людей, розмовляли про справи буденні – про ФАП, який залишився та тому ж місці, де він діяв і попередні 30 років, про сміттєзвалище, яке цього ж дня мали підгорнути, бо навесні руки чомусь до нього так і не дійшли, про вивезення сміття, яке спробують збирати у Романівці та у сусідньому селі в один день, аби не гнати трактор двічі такий значний кілометраж від міста. Як зазначила Надія Антонівна, наразі у селі ведуть боротьбу з бур’янами – покосили біля Обеліска Слави, взялися капітально обкошувати кладовище. Цим займається працівник з благоустрою. Адміністраторка сказала, що його роботою задоволена. До його появи, як каже жінка, намагалися підтримувати порядок на кладовищі силами самих же селян. Вже пізніше, під час розмови з людьми, стало відомо, що селяни були б не проти, аби закупили сучкоріз, адже небагатолюдні вулиці села заростають чагарниками. Як наслідок – селяни мають клопіт від лисів та кабанів, яких тут розвелося чимало.


Валентина Кобець, жителька Романівки, прийшла на прийом першою, однак і вона, і ті, хто підходив потім, мали одну спільну проблему: раніше вони сплачували за воду по 6,50 грн. за кубометр. Після об’єднання в одну громаду, щоб не влазити в борги і платити вчасно, вони платили за воду на спецрахунок виконкому Тальнівської міської ради. Жителі Романівки, і такі випадки далеко тут непоодинокі, заплатили тоді за воду далеко наперед. У платіжках – вказані тільки суми і те, що це сплата за воду. А за який місяць і за скільки кубів – невідомо. Люди кажуть, так сплачувати звикли. Валентина Кобець писала листа до міського голови Василя Сідька в кінці червня поточного року щодо невідповідності нарахувань за отримані послуги з водопостачання показникам лічильників. Відповідь надійшла. У додатку за підписом т.в.о. керівника КП «Джерело» О.І. Мельниченка йшлося: «…врахувавши слова жителів Романівки про те, що вони переплатили за надані послуги і не повинні на даний час сплачувати кошти на рахунок комунального підприємства, не має ніяких законних підстав». Тож у Свідерського жінка поцікавилася, чи повернуть переплату, на що Юрій Володимирович відповів: «Однозначно, їх ніхто повертати не буде». Жінка, як потім і її односельці, звернулася до Юрія Володимировича з проханням, аби зробили перерахунок, хай навіть за новими діючими тарифами: хай вийде в рази менше оплачених кубів води – згодні й на це.


– Я ж в Україну їх заплатила, – бідкалася Любов Дорошенко. – Купила собі води наперед – заплатила 325 гривень. Пенсія у мене невелика. Хочеться, щоб кошти не пропали, щоб їх перерахували.
Посадовець обіцяв у ситуації розібратися, доповісти міському голові, керівнику КП «Водоканал», в чиїй компетенції нині водогони у Тальнівській громаді, та озвучити механізм перерахунку, що його окреслила Свідерському Валентина Кобець.
Та на цьому питання не вичерпались. Колишня сільська голова Галина Полійчук цікавилася долею документації на капітальний ремонт 500 метрів дороги при в’їзді в село зі сторони Тального, і про рух великовагового транспорту, через що дорога на Іваньки почала роз’їжджатися. Жінка також вела мову і про земельну ділянку (2га), що у центрі села. Зазначила, що 90 сотих цієї землі планувалося залишити під парк, решту – здати в оренду. Мовляв, вже й охочий був – П.М. Кочмар, хай би посіяв там фацелію – для бджіл. Але наразі, з її слів, руху по цій ділянці немає. На це Юрій Володимирович відповів: «Головне – щоб був бажаючий. Якщо він є, звернуся до земельників, щоб вони запускали роботу по земельній ділянці». Галина Михайлівна озвучила також, як у їхньому селі вже накльовувався потенційний інвестор – хотів робити голубці спочатку у приміщенні дитсадка, а потім чи то, може, злякався, почав придивлятися до інших приміщень у селі, а зрештою і зовсім зник. Розповіла вона і про гусятник, господарський двір, де можна було б облаштувати сміттєпереробний завод. Разом з тим, жінка каже, поки не відчули, що громада дбає про Романівку та її жителів.


Надія Іщенко, жителька села, розповіла, як романівці доставляються до Тального: переважно ідуть на дизель, але за годину, яку мають на вирішення справ у місті до відправлення дизеля назад на село, не встигають майже нічого. Водночас жінка повідала, що й на автобусі людей їздило мало. Вирішенням проблеми сполучення з містом може стати, на думку Свідерського, рух автобуса по дзвінку: є, наприклад, 20 охочих їхати – автобус пускають. А так, то рейси на Романівку – збиткові.
Не обійшлося і без питань побутового характеру. Тетяна Неборак скаржилася, нібито сусідський горіх, що росте біля її хати, піднімає корінням будинок, а в хаті стоїть запах цвілі. Однак зрізати дерево, незважаючи на прохання, ніхто не збирається. Жінка також розповіла, що, мовляв, вже давно потерпає від своїх сусідів: неодноразово під час вирішення конфліктів доводилося залучати правоохоронців… Адміністраторка села Надія Чубань повідала, що вже намагалася з’ясувати, як діяти старенькій у цьому випадку. Каже, порадили звертатися до прокуратури, хоча раніше такі питання вирішувались на виконкомі сільради: «Це порушення правил благоустрою», – сказала вона. Юрій Володимирович зазначив, що даний конфлікт потрібно вирішувати на місцевому рівні, у селі.

Ольга ОСІЯНЕНКО

17.09.2021 10:40
Переглядів: 1254
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.