Вісті Черкащини Перемоги за наукові проєкти та рукоділля: дівчина із села на Тальнівщині стала студенткою вишу
17-річна Уляна Григоренко – талановита й багатогранна особистість. Народилася й проживає в селі Легедзине на Тальнівщині. З любов’ю дівчина розповідає про свою родину:
–У нас сім’я невелика й дружна: я, моя сестра Катруся та бабуся Римма. Сестричка – п’ятикласниця, гарно навчається. Сподіваюся, що й надалі вона не втратить жаги до знань.
Цьогоріч Уляна з відзнакою закінчила місцеву школу, вступила до Уманського національного університету садівництва на факультет економіки та підприємництва (спеціальність «Комп’ютерні науки»).
Була активною й наполегливою ученицею: залюбки брала участь у різних заходах, конкурсах, вечорах, олімпіадах. Три роки під керівництвом Анатолія Івановича Сокальського створювала науковий проєкт у Малій академії наук України (секція «Геологія, гідрогеологія та геофізика»). Він має чітку мету й обґрунтовану тему: «Методи визначення якості глини для виробництва цегли на прикладі дослідження Легедзинського родовища». З допомогою наставника Уляна шукала якісну сировину для виробництва цегли. Кропітка праця увінчалася успіхом. Дослідниця тричі брала участь у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН, де посіла ІІІ місце (9 клас), І місце (10 та 11 класи). На фінальному (Всеукраїнському) етапі двічі поспіль займала ІІІ місце.
Уляна любить рукоділля й створює оригінальні речі.
–Ольга Дмитрівна Собкович навчила мене виготовляти ляльки-мотанки, – каже дівчинка. – У трипільські й давньослов’янська часи вважалося, що то була не просто іграшка, а захисниця від неприємностей і лиха. Галина Володимирівна Мифодюк показала мені, як із насіння й круп витворювати картини. Я захоплювалась і бісероплетінням – найбільш відомим та популярним видом декоративно-прикладного мистецтва. Потім мені захотілося вишити бісером квітку.
Від Улянчиних робіт очей не відвести. За гаптування дівчинка береться у вільну хвилину й створює неймовірної краси картини, найкращими вважає сонях та орхідеї. Крім вишивання, юна майстриня любить книги. Коли має час, з насолодою читає твори своїх найулюбленіших письменників – Артура Конан Дойля та Агати Крісті. Гаптуючи на полотні рослини, слухає аудіокниги, що стали зручною альтернативою читанню.
Як і всі українці, Уляна мріє жити в мирній Україні. Вона впевнена: у серцях мешканців нашої згорьованої, але незламної країни, достатньо любові та єднання, щоби вистояти та перемогти, а потім відновити нашу державу.
Наприкінці розмови з журналістами газети «Новий дзвін» дівчина бажає своїм ровесниками мріяти й перемагати, упевнено йти до своєї мети, легко долаючи всі перешкоди. Сьогодні, як заповіт, звучать рядочки з вірша Василя Симоненка «Ровесникам»:
Нехай серця не знають супокою,
Хай обганяють мрії часу біг,
І наша юність буде хай такою,
Щоб їй ніхто не заздрити не міг!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
Читайте також: Як чиновник Звенигородської військової адміністрації править службу у московській церкві
