Вісті Черкащини Парк «Гуральня» у селі на Тальнівщині: від занедбаної території до місця відпочинку та шани предкам
Відкриття парку «Гуральня» у Мошурові, що на Тальнівщині, відбулося 2016 року на День Незалежності України, завдяки родині Гриценків. Цьому передувала тривала тяжка праця, бо там все було заросле бур`янами. Криничка була закидана всяким непотребом, вода не витікала і не була придатна для пиття. Кругом все розчистили, скосили, прибрали. Посадили квіти, зелень, самшит, сосни, берези. Поставили різні скульптури, зроблені своїми руками, колоди-лавки. Цементні скульптури чоловіків, лебедів, риби, лисички виготовив Олександр Гриценко. Козаків з дерева вирізали Віталій Майборода та Мирослав Драч. На честь наших предків з Мошурова, які полягли смертю хоробрих (1593-1595 років у складі полку Северина Наливайка, 1653 року– 5 тисяч захисників, 1826 року під час повстання Олексія Семенова), встановили пам`ятний хрест і плиту. Біля доріжки поставили тинок, на якому висіли глечики. Все це створювало старовинний національний колорит. Зробили красиву вивіску при вході в парк.
–Справу робили гуртом, – розповідає Григорій Андрійович Гриценко. – У лютому 2016 року приєднався до упорядкування кринички Микола Семенович Недобій. Він домовився у Тальному, щоб бульдозер прокопав канаву для витікання води із джерела.
Утворилась річечка, вздовж якої з обох боків Григорій Андрійович з Іваном Головачевським позабивали кілки з верб, які прижилися, за 8 років уже виросли дерева близько 5 метрів. Таким чином буде укріплюватися ґрунт і вільно витікатиме вода із джерела. Потім Григорій та Олександр Гриценки встановили нові бетонні кільця у криниці, забили їх зверху дошками, поклали нову трубу для витікання води, зробили над криничкою дах у вигляді башти, що придало їй привабливого вигляду та незвичайності.
–При будівництві даху ми витримали всі пропорції й тому, коли стоїш всередині цієї конструкції, збагачуєшся позитивною енергією, – розповідав Олександр Гриценко на відкритті парку «Гуральня».
У 2023 році було вирішено відновити сходи до кринички. Потрібні були кошти. Збирала їх Катя Караюз та Альона Дідух. Закупили плитку, цемент, мучку. Робота закипіла під керівництвом Петра Олексійовича Вовка, якому допомагали Григорій Гриценко, Анатолій Папченко, Олександр Палієнко. «У кінці літа Прокіп Андрійович Безпалий, який працює водієм у РЕМі, навозив власним трактором лащівського каменю, який добре колеться на плитки, та відсіву з щебеню, всього близько 5 тонн. Працівники РЕМу працювали 4 суботи: Олексій Анатолійович Шинкарук, Олег Андрійович Кравчук, Мирослав Петрович Жовтий. Вони клали доріжку з цього рівного каменю, засипали мучкою. Весь матеріал підвозив аж від нашого подвір`я Прокіп Безпалий. Ганна Степанівна Гриценко варила хлопцям обіди, навіть варениками їх частувала, бо треба жити так, щоб було все по-людському, проявляти щирість, щедрість, гостинність, якою споконвіку славилися наші предки», – розповідає Григорій Андрійович.
Вкладено багато праці у парк. Завдяки родині Гриценків, тут підтримується порядок, ростуть щороку квіточки. Часом стає сумно і прикро через те, що частина людей створюють тут красу, а інша – ламає, трощить, чинить так, що соромно про таке розповідати, це не вкладається в голові цивілізованої людини. Знецінюється праця людей, які хочуть, щоб Мошурів процвітав, був красивим. Неодноразово тут валили скульптури, розбивали вщент, закидали в річку кухоль, яким можна напитися води із джерела, разом з ланцюжком. Побили на дрібні уламки керамічний сервіз, який принесли з дому, аби створити тут домашній затишок та смакувати водою разом родиною. Розбили ліхтарі на ніжках, які світилися вночі вздовж доріжки. Ламати, трощити – це місія дикунів. Ми уподібнилися до росіян, які зараз знищують все на своєму шляху. Це, очевидно, молодь. Невже дорослі будуть таке чинити? Задумаймось над своїми вчинками!
Марія БІРЧЕНКО
