Вісті Черкащини 
Пам’яті Героїв Крут: спогад учасника кривавого бою
Кілька років тому ми побували на Чернігівщині. Зокрема і на станції «Крути». У 2006 році тут відкрили Меморіал пам’яті Героїв Крут. Тут знаходиться 10-метрова червона колона (копія колон фасаду червоного корпусу Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, звідки й була переважна більшість студентів-учасників бою). Особливо вразила нас відтворена залізнична станція зі старим паровозом та вагонами, у яких розмістили експозицію, присвячену боротьбі за незалежність України у 1917-1919 роках. Поруч з залізницею – штучне озеро у формі хреста. Тоді нам до рук і потрапила брошура, яку зберігаємо до сьогодні: «Крути: Пам’яті героїв Крут» («Смолоскип», Київ, 2011), упорядниками якої є Осип та Надія Зінкевичі. Ось про що йдеться у ній (уривки – прим. авт.):
«У Бою під Крутами 29 січня 1918 року брали участь 4 сотні (приблизно 600 юнаків) воїнів Першої Української юнацької (юнкерської) військової школи ім. Б. Хмельницького, 20 старшин і Перша Студентська сотня Січових Стрільців (приблизно 115-130 студентів), воїнами якої були студенти Університету св. Володимира, Українського народного університету, учні Другої Української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства та інших середніх шкіл Києва.
Зі спогадів учасника бою Михайла Михайлика:
«Мені видно було три чорні густі лави матросів, які йшли в наступ… Затріскотіли скоростріли, рушниці… Видно було, як падали на снігу чорні постаті матросів, але присувалися вони все ближче і ближче…
Наближався рішучий момент.
Густі лави сірих і чорних постатей ішли у весь зріст. З окопів тріскотіли до сорок наших скорострілів, рушниці трьох сотень юнаків та частини Студентської сотні.
Падали чорні постаті, за ними йшли нові, падали і знову йшли, одні за другими, і чорні, і сірі лави… Наші окопи, станція і потяги кріпко засипалися ворожими стрільнами і кулями, але кріпко трималися наші.
Але, грізні вістки: «Нема набоїв!», «Псуються скоростріли!» – пролетіли по окопах!..
…А тут чорні постаті знялися!
Крики «Ура!» і «Слава!»
І все перемішалося! Стріляли один одного. Обливалися кров’ю багнети… Але вдесятеро більше ворогів – перемогли!»
І тоді, як праве крило почало відступати, студенти пішли в наступ: «В той час смертельно поранено коменданта Студентської Сотні Омельченка. Це збільшило безладдя. Ворог скористав з відступу правого крила і зайшов Студентській сотні з другого боку.
Сотню з усіх боків окружили звірські лави матросів, які були «красою і гордістю російської революції».
В бою під Крутами загинуло 10 старшин і близько 250 юнаків Першої Української юнацької (юнкерської) військової школи ім. Б. Хмельницького, а також близько 50 студентів обидвох українських київських університетів, учнів Другої Української гімназії та інших середніх шкіл. 19 березня 1918 року на Аскольдовій могилі було поховано 28 (за іншими джерелами – 27) учасників бою під Крутами. Всіх інших, які загинули в бою, селяни поховали таємно у різних місцях, і їх не вдалося віднайти.
«Стримайте сльози, що котяться з Ваших очей, як стримую я, – сказав на похоронах Героїв Крут голова Центральної Ради проф. М. Грушевський. – Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!».
Зі слова Л. Старицької-Черняхівської в день поховання: «Це буде друга свята могила над Дніпром. В хвилини одчаю, в хвилини занепаду, в хвилини знесилля будуть приходити до неї старі й малі, щоб відживитись тим святим вогнем ентузіазму, який палатиме тут і під камінним хрестом. …І коли життя зітре з пам’яті сучасних ці дорогі обличчя наших братів, коли прийдуть нові люди…, вони пам’ятатимуть, що тут лежать ті, що віддали все, що мали, молодість, розум, щастя і життя за волю України»».
Ольга ОСІЯНЕНКО
