Пам’ятаємо

18 листопада 2020 року раптово перестало битися серце доброї, чуйної людини – 62-річного Миколи Павловича Суботи з Тального. Довгий час він був військовим комісаром спочатку Тальнівського, а потім і Тальнівсько-Катеринопільського військкомату, дослужився до підполковника. Чоловіка поважали, він мав багато знайомих та друзів не тільки на Тальнівщині, а й по всій Черкащині.
–Він був дуже обізнаний політично. Знав, як нам, простим українцям, доступно пояснити політичні нюанси. Сам був військовим, знав, що таке обов’язок. Чуйною людиною був, хорошою, різнобічною. Дітей своїх забезпечував. Не можу про нього нічого поганого сказати. Недавно в нього народився внук в Італії, якого він так і не побачив, – каже Валентина Радченко, колишня сусідка.
Дружина Миколи Павловича досі не може оговтатися від болю втрати.
– Він народився у с. Вільхова, Ульяновського району, а жив у с. Колодисте Уманського району, – розповідає Ніна Юріївна. – Його мама – вчителька, батько воював, працював у школі завгоспом. Чоловік закінчив Київське вище військове училище. Дослужився до підполковника. Був військовим комісаром. За вислугою років пішов на пенсію. Любив рибалку та гриби збирати. Любили їздити відпочивати в Крим, були в усіх військових санаторіях. Жартував часто. Дуже пунктуальним був, усе – за годинником. Думав і про людей. Добився, щоб у нас в районі щебеневого заводу була вода. У нього дуже багато друзів, серед яких військові комісари з усієї Черкащини. Є й у Звенигородці, Христинівці, з Західної України. Мені й досі телефонують, питають: «Що це Микола Павлович трубки не бере?». Кажу: «Помер». «Як помер? Він же здоровий чоловік був!» – не вірять. Про його смерть майже ніхто не знав – усе сталося раптово, в одну мить. Мене підтримали в тяжку хвилину колеги по роботі, хлопці з військкомату приходили.
– Я його знаю з дитинства. Ми росли на одній вулиці, – каже Микола Клімов, друг покійного. – Він був надійним товаришем. Часто дзвонили один одному. Мені теж прийшлось послужити. Я до капітана дослужився, звільнився. А він підполковником пішов. Він завжди був так – до кінця.
Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює щирі співчуття родині померлого, його друзям та всім, хто його знав. Вічна пам’ять та Царство небесне.

19.01.2021 16:24
Переглядів: 1776
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.