”Ото вже хтось хоче заміж” (продовження святкування Купайла у Леґедзиному)

На пагорб біля ставка в селі Леґедзине Тальнівського району вивозять старовинну козацьку гармату. Хлопці забивають кілки, щоб зброя не відкочувалася під час пострілу. Готуються салютувати на честь свята Івана Купайла.

Кілька сотень людей іде до ставка. Найнетерплячіші роздягаються і стрибають із кладки у воду. Решта спостерігають. Угорі над ставком Сашко Лірник розповідає казки. Біля нього збираються кілька десятків найслухняніших дітей. Решта намагаються з розгону видертися на пагорб. Влаштовують змагання. Їхні вишиванки укриваються зеленими плямами.

Глядачі займають місце біля багаття. Міцні колоди ще не розпалюють. Музики грають на скрипках. Огрядна жінка в сірих штанях починає танцювати першою. До неї приєднуються кілька пар.

“Бачиш оту жінку з набагато старшим чоловіком”, – перешіптуються мої сусідки. “Вони й минулого року були. Танцювали найкраще. А тепер у них дитина на пов’язці”.

“Чого ви?” – обурюється чоловік. “Не займайте їх”.

Раптом хлопці палять із гармати. Від несподіванки всі здригаються. За хвилю жінка, яку щойно обговорювали, йде до скрипалів. Щось шепче на вухо. Ті починають грати мелодію. Жінка з чоловіком починають танцювати першими. Танцюють гарно, в ритм. Час від часу вигукують назву танцю – “Ойра”!

Дівчина в синій спідниці біжить до танцю із своїм хлопцем. За хвилину повертається. Скидає туфлі й танцює босоніж. По залишених туфлях топчуться. Дівчина не звертає уваги. Вона милується своїм кавалером.

Музики стихають. Кілька хорів по черзі заводять купальських пісень. Дівчата беруть вінки, вставляють у них свічки й спускаються до ставка. Хлопці із факелами йдуть попереду. Біля кладки заходять у воду. Дошки мокрі й хлопці подають дівчатам руки. Ті пускають вінки. Майже на всіх свічки відразу гаснуть. Лише над першими двома вінками горять свічки.

“Ото вже хтось хоче заміж”, – каже якийсь дядько з берега.

Дівчата виходять слизькою кладкою. Ступають обережно, бояться впасти у воду.

На горі розводять вогонь. Люди відходять від багаття до статуї Перуна. Біля неї – невеликий кадовб із купальським вогнем. Тут не так спекотно. За півгодини колоди багаття перегоряють. Люди стають у три кола й починають водити хороводи.

“Ми пішли на пиво!” – хтось кричить Владиславу Чабанюку.

“Як це?” – дивується той. “В нас територія вільна від алкоголю”.

Син лікаря Олексія Юрченка 10-річний Ілля приносить купальський вінок. Каже, що виловив його із ставка. Тальнівський учитель Олександр Лущан приміряє його і так фотографується.

“Мокрий і важкий”, – каже.

Близько 12 ночі починається перегляд фільмів під відкритим небом. Ми повертаємося додому.

“Цього року було найбільше людей”, – каже в машині Лущан.

“Але я вперше побачив кількох п’яних. Причому приїжджі – з Києва, Одеси, Черкас усі тверезі. Пили місцеві – переважно тальнівська молодь”.

Юрій СТРИГУН