Вісті Черкащини Освітній тил: як гімназія з Тальнівщини вибудовує постійну підтримку армії
У переддень Дня Збройних Сил України Білашківська гімназія знову промовила голосно й переконливо: доброта, глибока вдячність і справжнє єднання поколінь здатні творити дива, яких так прагне наша країна. Учні, учителі та їхній натхненний директор Олег Цимбал зібралися разом, щоб не лише схилити голови перед пам’яттю полеглих Героїв, а й гаряче підтримати захисників і захисниць нашої свободи. Їхній Тиждень Добра став живим свідченням того, як тендітні дитячі серця вміють зігрівати мужнє військове братерство.
Алея Пам’яті: хвилина мовчання відлунює в душах
У тихій урочистості зимового ранку колона учнів і педагогів рушила до Алеї Пам’яті полеглих захисників Тальнівщини. Зупинялися біля кожного портрета, ніби ведучи безмовний діалог з Воїнами Світла, які віддали найдорожче й уже ніколи не повернуться додому.
Схиливши голови, діти й дорослі вшанували Героїв хвилиною мовчання – тією глибокою, щемкою тишею, що звучить голосніше за будь-які слова. Потім до пам’ятних плит вони дбайливо прикріпили власноруч сплетені патріотичні браслети – маленькі кольорові символи великої вдячності за життя, свободу й можливість зустрічати мирні світанки.
«Ми збережемо пам’ять про них і не дамо забути наступним поколінням», – тихо, але твердо сказала одна з учительок. Ці слова, як священна обіцянка, зависли над Алеєю, перетворюючись на колективну присягу всіх присутніх.
Подорож у часі та диво для наймолодших
Опісля вирушили до музею історії Тальнівщини. Старшокласники з повагою й цікавістю слухали розповіді про козацьку зброю, начебто переймаючи силу та дух захисників України минулих століть. Молодші діти тим часом занурилися в справжню казку в резиденції Святого Миколая. Це була дорогоцінна мить, коли їм дозволили хоч на певний час відпустити тривоги й бути безтурботними дітьми.
Тиждень Добра: коли емоції стають допомогою
У гімназії вирував Тиждень добрих справ, присвячений Дням ЗСУ й волонтера. Кожна акція мала свою назву, емоцію та свій глибокий сенс, перетворюючи співчуття на конкретну допомогу:
–«Тепло в долонях»: збір шкарпеток, рукавичок та теплого одягу, щоб зігріти тіло;
–День турботи: учні приносили засоби гігієни, піклуючись про повсякденний комфорт;
–«Сила підтримки»: чай, кава, сухофрукти – усе дарує енергію й зігріває в морозних бліндажах;
–«Аптечка перемоги»: збір найнеобхідніших медикаментів;
–«Сила дому»: теплі ласощі, що пахнуть затишком і створюють відчуття рідної оселі навіть на лінії вогню.
Тиждень завершився сердечною зустріччю з Людмилою Іванівною Перцевою – енергійною місцевою волонтеркою. Вона з теплотою прийняла зібране й пообіцяла, що кожна річ, зроблена з любов’ю, знайде свого воїна.
Насамкінець учні, укладаючи всі свої почуття, записали слова вдячності й підтримки на прапорі. Він поїде на фронт, щоб зігріти окопи не лише своїми кольорами, а й любов’ю та вірою юних сердець.
Добро повертається усмішкою: подарунок від Святого Миколая
Коли акції завершилися, директор гімназії Олег Цимбал, світячись усмішкою, зібрав дітей у актовій залі. За добрі справи, щирість і працю він передав їм… ароматну улюблену піцу від святого Миколая. Це була чудова винагорода, що викликала веселий дитячий сміх. «Миколай точно знає, хто робить добро», – промовив Олег Іванович, роздаючи коробки.
Коли гімназія стає фортецею тилу
З перших місяців повномасштабного вторгнення заклад трансформувався на справжню волонтерську майстерню. Учні, вчителі, технічні працівники – усі без винятку долучилися до важливої справи: виготовлення окопних свічок та інших необхідних речей для воїнів.
Найяскравіший приклад – портативні обігрівачі, які директор разом із працівниками створює зі старих вуглекислотних вогнегасників. Ідею він знайшов у ТікТоку, на сторінці харківських волонтерів «Жовті Янголи», і, не вагаючись, втілив її. Це спрацювало.
«Якби люди не допомагали, ми б цього не зробили, – ділиться директор. – Ця поміч – спільний вияв нашої волі».
Кількість виготовленого? Багато. І все ж запити невпинним струмочком надходять до скромного навчального закладу Тальнівщини. Бо в необхідних для фронту речах живе частинка тепла й турботи людських рук.
Ті слова гріють окопи
Пані Людмила Перцева, приймаючи зібраний скарб, зворушено сказала: «Особливо дякую дітям за розписаний прапор. Це тепло ми обов’язково передамо нашим Героям». Ті слова – міцний міст між шкільним порогом та фронтовим окопом, між дитячими руками й важким військовим буднем. Це відчуття, що тил пам’ятає й чекає.
Післяслово
У Білашківській гімназії викохують Справжнє. Навчають любити Україну, шанувати Героїв і творити добро. І поки діти плетуть браслети й пишуть листи, учителі готують пакунки, а директор майструє обігрівачі, стає зрозумілим: перемога виростає саме з таких маленьких, але надзвичайно щирих вчинків. Це наша спільна незламна сила.
Хай ці дні принесуть мир, тепло й незгасиму віру кожній українській родині. Сила й Божий захист нашим мужнім воїнам!
Слава Україні!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
