«Онучка вже ніколи не побачить дідуся»: на Тальнівщині попрощались із військовим, якого сім’я чекала більше року

20 жовтня, Тальнівщину вкотре охопила сумна звістка про втрату. Знову більшість громадян зібралося, аби гідно провести полеглого навіки земляка – Козакова Віктора Володимировича в останню путь. Народився чоловік 11 квітня 1969 року у Здобутку на Тальнівщині. Там проходили його дитинство, юність, навчальні роки. Після закінчення Тальнівської школи №2 продовжив навчатися в Тальянківському технікумі де здобув освіту техніка-механіка.

Свій трудовий шлях розпочав робітником у місцевому колгоспі. Довгий час працював на будівництві в місті Київ, а напередодні мобілізації влаштувався на роботу до Уманського тепличного комбінату. Віктор завжди вирізнявся працьовитістю та відповідальністю, за яку б роботу не брався – доводив до кінця. У 1988-1991 роках Козаков проходив строкову службу у військово-морських силах. В 1993 році одружився і в молодого подружжя з’явилися доньки Тетяна та Наталія. Віктор був надзвичайно позитивною людиною і завжди йшов до мети. Для нього не існувало задач, які він відкладав на потім, все виконував чітко та досконало. Він прагнув до зростання, не боявся труднощів. Не відступив і тоді, коли на Батьківщину прийшла клята війна. Героя мобілізували 29 квітня 2022 року. Під час служби проявляв себе активно, відповідально, наполегливо та рішуче. Сміливо та швидко здобув навички й гідно виконував військовий обов’язок, завжди підтримував чи допомагав. Добряком зі щирою теплою посмішкою навік залишиться він у серцях близьких йому побратимів.

З 13 вересня 2022 року старшина першої статті, військовослужбовець механізованої роти, військової частини – А1962, Віктор Володимирович Козаков, вважався зниклим безвісти на території Херсонської області. Згодом тіло загиблого воїна опізнали за результатами ДНК-експертизи. Ціною свого буття, військовий здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність і незалежність України, за безпеку рідних і всіх цивільних українців. Його ім’я назавжди буде вписане в історію нашої громади та України.

У загиблого воїна в скорботі залишилися: кохана дружина Людмила Григорівна, доньки Тетяна та Наталія, брат Михайло та маленька онучка Єлизавета, яка вже ніколи не побачить дідуся, не відчує його ласки та тепла. Більше ніколи батько не обійме дітей та дружину, не підтримає мудрою порадою.

Редакція газети «Новий Дзвін» приносить щирі співчуття родині загиблого Віктора Володимировича, ми будемо у вічному боргу перед нашими захисниками, котрі віддали своє життя заради нашої України!

Аріана НЕСТЕРЕНКО