Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить

17 березня за Григоріанським календарем, а тридцятого за Юліанським – Теплого Олекси. Цей день вважався вже весняним: скресала крига на водоймах, починалися весняні повені. Хоч земля, як вважали, розмерзається після першого грому. Відтак господарі готували польовий реманент. Якщо погода вже тепла й зійшов сніг, усі пасічники виносили з омшаників вулики. Тому в народі казали: «На Теплого Олекси виставляй вулики». Бджолярі замовляли медоносиць, щоб інших господарів не шукали, і молилися, щоб Бог послав гарне літо й багато меду. Тоді розкривали дверцята вуликів, і бджоли робили перший обліт. Якщо ж сніг не зійшов, а морози ще досить сильні, то пасічники йшов до омшаників, торкали рукою вулики й приказували: «Нуте, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Ідіть, не лінуйтесь, приносьте густі меди й рівні воски». Крім того, бджолярі молилися святому Олексієві, щоб той захищав комах від лиха й усякої напасті, щоб Бог послав «медове» літо. За стародавнім віруванням, у цей день вівсянка, незважаючи ні на сніги, ні на морози, (а вони в цей час бувають доволі затяжними), уперше співає свою пісню. Хто її почує, той увесь рік буде веселим. На Теплого Олекси рано-вранці люди виходили до води послухати, як з гучним тріском щука лід розбиває. За легендою, у цю мить її легко впіймати голими руками, але це небезпечно. Тоді з рибальством можна сміливо прощатися, бо «не буде вже вдачі». Фахівці стверджують, що, здебільшого, саме на Теплого Олекси щука викидає ікру, тому, можливо, і розбиває хвостом лід. Рибалки, сподіваючись «на добрі лови», 17 (30) березня святкували, бо «хто не почитає святого Олексія, чоловіка Божого, тому риба на руку не піде». У цей час з далекого ірію повертаються журавлі. Діти й дівчата кидали перед на землю червоний пояс або хустку, щоб птахи далі не летіли, а кружляли над тим місцем. При цьому обов’язково вигукували: «Колесом, колесом – над червоним поясом!», «Журавлі, журавлі, я вам перейду дорогу!» За народним повір’ям, птахи далі не полетять, а покружляють та й сядуть на хату. Зруйнувати їхнє гніздо – великий гріх, оскільки в народі вірили, що журавлі – мовчазні небесні птахи. Їхній поклик має особливе значення: навесні віщує тепло, а восени – ранню зиму. Якщо юнка зустріне лелеку, то, щоб скоро зустріти судженого, неодмінно має впасти або присісти. Теплого Олекси – день берези, тому селяни ходили до лісу збирати березові бруньки. Перегодом за столом усією родиною пили березовий сік або спеціально приготовлений збитень, або медово-березовий узвар. Народна хитрість підказує: якщо бажаєш гарного врожаю пшениці, то на Явдохи, Сорок святих і Теплого Олексія, вийшовши із церкви, варто одразу вибрати якнайкраще зерно для посіву. На ці ж свята й напередодні Благовіщення жінки, дівчата й діти закликали весну. Селянки брали полотно, виходили в поле, вклонялися на всі боки й, повернувшись до сходу сонця, промовляли: «Ось тобі, весна-мати, нова обновка!» Після цього розстеляли полотно, клали на нього пиріг і йшли з надією, що льон і коноплі добре вродять.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: 8-річній школярці Олександрі із Тального потрібна допомога на операцію