Окопні свічки, маскувальні сітки, продуктові набори, в’язані шкарпетки: як волонтерять мешканці села на Тальнівщині

«Повномасштабна війна більш брутальна, жорстока, жахлива», – вважає бойовий медик Євген Лата. Це темна пора для України. Холоднеча в окопах. У темні часи Україна потребує світлих людей – наших воїнів та волонтерів, які годують, захищають, зігрівають захисників, додають світла й наближають перемогу.

– Жителі села Вишнопіль на Тальнівщині волонтерять для Збройних Сил України. Допомагають захисникам хто чим може, – розповідає адміністраторка Лариса Проценко. – Щоб наблизити нашу перемогу й зберегти їм життя, передаємо все необхідне: маскувальні сітки, окопні свічки, продукти харчуваня, засоби гігієни, ліки тощо. У 2023 році зібрали  понад 42 тисячі гривень, закупили тушки й  напівтушки свиней, зробили тушкованку, паштети, каші, і волонтери відвезли це нашим воїнам. А ще закупляли медикаменти, фабричні шкарпетки, дезинфікуючі й гігієнічні  засоби. У минулому році сплели багато маскувальних сіток. Матеріали закуповували за кошти, передані небайдужими краянами.

Вишнопільці активно виготовляють окопні свічки. З непотребу – картону й бляшанок різного розміру – твориться важлива допомога для військових. Більші потрібні, щоб вони зігрілися в окопах, менші – аби підігріли їжу.

– Односельці зносять металеві бляшанки й картон, збирають кошти для закупівлі воску й парафіну, – каже Лариса Сергіївна. – Свічки сотнями виготовляємо вдома мало не в кожній хаті. Зробили вже 400 штук. Надалі плануємо виготовити не менше. Дуже потрібен парафін, віск, недогарки свічок, бо немає чим заливати готові бляшанки! Кидаю оголошення в групу, що продовжуємо збір коштів. Люди, слава Богу, відгукуються. Гроші надходять не лише від земляків, а й, наприклад, від мешкаців Дніпра чи Білої Церкви.

Вишнопільські господині від початку повномасштабного вторгнення готують смачні гостинці нашим військовим. Вони не люблять публічності та скромно вважають, що не роблять нічого видатного, хоч уже і відправили на передову чи не сотню кілограмів солодкої випічки. Гостинці з дому для бійців – неоціненні. Печиво, пиріжечки, кекси – апетитне нагадування про те, що вдома чекають, люблять і не забувають. Вишнопільські майстрині забезпечують воїнів ЗСУ теплими шкарпетками. Для своїх виробів використувують вовну, якої має бути не менше 50 відсотків. З початком повномасштабного вторгнення вишнопільчанки перетворили своє хобі на корисну справу. Тепер чимало бійців ЗСУ користуються їхніми шкарпетками.

За словами адміністраторки, земляки-військові, які приїжджають у відпустку, повертаються на фронт не з порожніми руками, а з подарунками. Мешканці Вишнополя допомагають ЗСУ і колективно, й індивідуально. Найактивніша волонтерка – Тетяна Вікторівна Рябокінь, мама полеглого Захисника Анатолія Рябоконя.

Вишнопілець, воїн 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, звернувся до небайдужих людей з проханням придбати дрон. Цей прилад для військових – не забаганка, не іграшка, на війні потрібен як повітря. Він береже життя наших військових та водночас в рази підвищує результати роботи української артилерії.

Тетяна Рябокінь у серпні організувала турнір з мініфутболу на честь загиблого сина Анатолія. Усі вишнопільці й гості донатили на ЗСУ, й у цей день зібрали певну суму грошей, які передали матері. За 11 285 гривень вона придбала зимові шини для побратимів сина. На кошти, що залишилися, вирішила купити дрон для земляка. Але їх було мало. Жінка звернулася за допопогою до односельців та сільгоспвиробників, які дали певну суму.

–    Для покупки приладу їй не вистачало ще 25 тисяч, – розповідає Лариса Проценко. – Мешканці села зібрали таку суму на інші важливі для військових потреби, але, порадившись, вирішили віддати ці гроші на дрон. Тетяна Вікторівна вручала його військовому вдома, біля портрета сина Анатолія. Тетяна Рябокінь у своєму пості зазначає: «Дякувати Богу, я зібрала 120 000 за два дні. Це не мала сума. Але ми це змогли, бо ми Українці. Можливо, це комусь збереже життя».

–    Мені здається, що немислимо розділити країну на дві частини: в одній ведуться бойові дії й гинуть люди, а в іншій – мешканці зовсім не відчувають війни. Українці переможуть тоді, коли усвідомлять дуже важливу річ: маємо стати державою вдячності тим, хто тримає небо для нас й дозволяє спати в наших ліжках, – завершила розмову адміністраторка села Вишнопіль Лариса Проценко.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Повернули плащаниці та обігрівач: московський патріархат зі скандалом і грабунком покинув церкву у Вишнополі