“Ображайся на мене, як хочеш…”

Ображайся  на  мене,  як  хочеш,
Зневажай,  ненавидь  мене  –
Все  одно  я  люблю  твої  очі
І  волосся  твоє  сумне.

Хай  досада  чи  гнів  жевріє,
Хай  до  сліз  я  тебе  озлю  –
Ти  для  мене  не  тільки  мрія,
Я  живою  себе  люблю.

Для  кохання  в  нас  часу  мало,
Для  мовчання  –  у  нас  віки.
Все  віддав  би,  що  жить  осталось,
За  гарячий  дотик  руки.

Влийся  сонцем  у  щиру  мову,
У  думок  моїх  течію  –
Я  люблю  твої  губи,  і  брови,
І  поставу,  і  вроду  твою.

Ображайся  на  мене,  як  хочеш,
І  презирством  убий  мене  –
Все  одно  я  люблю  твої  очі
І  волосся  твоє  сумне.

Василь Симоненко, 04-29.01.1961

Читайте також: Мерседеси, мільйони і статус інваліда: голова Черкаської облради очолює тренд серед чиновників-інвалідів

Читайте нас також в Telegram!