Вісті Черкащини Незгасле світло душі: Пам’яті Вчительки Марії Іванівни Камінської з Тального
7 грудня цього року відійшла у засвіти людина надзвичайної доброти, мудрости й педагогічного таланту Марія Іванівна Камінська. Для Тальнівської громади та колективу ЗОШ №3 ця втрата, що болить особливо, адже з її відходом завершилася ціла епоха щирого, натхненного служіння дітям.
Від Хмельниччини до Тального: шлях довжиною в життя
Марія Іванівна народилася 20 січня 1944 року в селі Зайчики на Хмельниччині в непрості, тривожні воєнні часи. Її дитинство позначилося болючою втратою полеглого на фронті батька й щоденною виснажливою працею матері в колгоспі. Саме ці ранні випробування, мабуть, і загартували Марійчин характер, навчивши цінувати людське тепло й тиху силу доброти.
У 1965 році, після закінчення Хмельницького педагогічного училища, доля привела молоду вчительку до Тального. Тут вона знайшла свою другу домівку – Тальнівську школу №3, якій віддала 33 роки невтомної, чесної й щирої праці. Разом з чоловіком Францом Францовичем виховала трьох доньок Меланію, Галину та Людмилу. За словами Лариси Кириленко, вони виросли правильними, розумними й чуйними – гідним віддзеркаленням материнської мудрости.
Проте серце Марії Іванівни було настільки великим, що його тепла вистачало й на сотні вихованців, для яких вона стала вчителькою, чию людяність і доброту пам’ятають усе життя.
Майстерність підкорювала серця
Валерій Качан, колишній директор школи, з особливою теплотою згадує Марію Іванівну як одну з найкращих педагогинь Черкащини: «У роки свого розквіту це була зразкова вчителька початкових класів. З-поміж інших її вирізняла щира скромність. Ніколи не чув, щоб вона підвищувала голос – вражала тихою простотою й внутрішньою силою. У класі панувала така атмосфера, що діткам вчитися було природно, легко й радісно. Кожне відвідування уроків приносило мені особливе задоволення».
Марія Камінська була новаторкою. Разом з Оленою Когут та Аллою Мельник постійно шукала нові методи навчання, а в характеристиках вчительки зазначалося: «Її уроки неповторні, глибокі за змістом, діти одержують міцні знання».
Слово колег: живий портрет учительки
Алла Мельник, заступниця директора, з теплотою згадує: «Марія Іванівна була моєю наставницею. Вона навчила не лише премудрості вчительської праці, а й умінню цінувати життя».
Ніна Гоменюк, техпрацівниця, ділиться спогадом: «Пропрацювала з нею 16 років. Можу сказати лише добре: надзвичайно чуйна людина, ніколи не допускала жодної грубості, несла всім любов і милосердя».
Лариса Кириленко, учителька іноземних мов, згадує: «Розумна, мудра жінка з красивою душею й добрим серцем – такою була Марія Іванівна. Вона стала для мене прикладом у педагогічній діяльності, справжньою наставницею. Коли я була молодою й робила багато помилок, єдиною людиною, якій довіряла й у якої шукала поради, була саме вона. Уміла вислухати, зануритися в чужу проблему, дати корисну пораду й передусім заспокоїти. Я їй вірила. Марія Іванівна ніколи не видавала чужого секрету».
Тетяна Копернак, учителька іноземної мови, говорить: «Частину свого серця й душі вона віддавала вихованцям та молодим спеціалістам. Була й залишиться для нас старшою товаришкою».
Лідія Дозорець, учителька початкових класів, згадує: «Марія Іванівна була моєю наставницею на педагогічній ниві. Високоосвічена людина, яка вміла передати знання та пояснити незрозуміле. Завжди викликала в мене величезну повагу й довіру».
Кожен пам’ятатиме ті уроки добра. Як влучно зауважив Валерій Качан: «Наша колега, як садівник, доглядала за вихованцями, допомагала їм тягнутися до світла знань, вірила в них і закладала мудрість».
Пам’ять, закарбована в словах
Одним із найзворушливіших моментів став ювілей Марії Іванівни, коли колеги подарували їй особливу листівку з побажаннями від кожного працівника школи. Вона берегла цей дарунок як найбільший скарб і багато років з гордістю показувала його колегам. Листівка стала символом єдности й любови, яку вона випромінювала.
Післяслово
Іноді про людей говорять добре, бо так заведено. Про Марію Іванівну Камінську хочеться говорити добрі слова, бо вона на них заслужила кожним прожитим днем. Була Вчителькою з великої літери, яка все життя віддала школі.
Її справжній пам’ятник – не в граніті, а в душах учнів та колег. Світлий спомин про неї завжди житиме в стінах рідної школи.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Марії Іванівні. Вона назавжди в людських серцях.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
