Вісті Черкащини «Невідомі – відомі міські історії»: як у Тальному на День міста ожили призабуті сторінки
Глиняні горщики, пожовклі фотографії та спогади про тих, кого намагалися викреслити з історії… Усе це вмістилося в одну подорож крізь час, яку 19 серпня подарував відвідувачам Тальнівський музей історії. Безкоштовна екскурсія «Невідомі – відомі міські історії» стала нагодою побачити минуле міста зовсім по-новому.
Гості рухалися в часі від трипільських поселень до драматичних подій ХХ століття. А поруч з артефактами оживали долі людей – від давніх ремісників до репресованих українських інтелігентів.
Провели зустріч директорка закладу Світлана Проценко, старша наукова співробітниця Ольга Приходько й науковий співробітник Олександр Лущан. Кожен розповів свою «маленьку історію», що склали разом цілісний образ Тальнівщини крізь віки.
Символи замість письма
Ольга Приходько перенесла відвідувачів у глибоку давнину, розповівши про трипільців – землеробів, гончарів та майстрів. Вони не мали письма, але залишили багатий світ символів на розмальованій кераміці. «Кожен малюнок на горщику мав своє значення. Люди писали фарбами те, що хотіли передати», – пояснила науковиця.
Серед численних експонатів відвідувачі помітили відреставрований сервіз, знайдений колишнім директором музею історії хліборобства Вадимом Мициком. Історія випадкового відкриття викликала справжнє захоплення: утомлений від безрезультатних пошуків, він спересердя кинув лопату і натрапив на фрагмент тарілки. Це знову надихнуло археолога до праці, довівши, що іноді найбільші відкриття трапляються тоді, коли їх зовсім не чекаєш.
Ольга Миколаївна також показала унікальні знаряддя праці трипільців: серпи з рогу оленя, мотики з каменю, жіночі статуетки й загадкові мініатюрні горщики, призначення яких досі викликає суперечки серед археологів. Гості уважно розглядали кожен експонат, обмінюючись здогадками про їхнє призначення.
Від трипільців слухачі перейшли до черняхівців, які вже користувалися гончарним кругом, тож їхня кераміка була більш симетричною. В експозиції також можна побачити амфору, знайдену на березі річки, пряжки й прикраси, козацькі люльки з Романівки, меч кармінського типу й навіть кам’яну кулю для прасування одягу. Настрій у залі був спокійним і водночас захопленим: відчувалася повага до мудрості давніх майстрів і цікавість до їхнього світу.
Німецький емігрант у Тальному
Олександр Лущан відкрив перед слухачами ще одну маловідому постать – Густава Дібольда (1828–1906), німецького емігранта з міста Естрінген (Баден). Католик за віросповіданням й агроном за освітою, він працював управителем у маєтку графині Софії Львівни Шувалової, але за яку ділянку роботи відповідав – наразі залишається загадкою. Адже на той час у маєтку діяли чотири управителі. Ймовірно, Густав Дібольд виконував свої обов’язки в 1856–1859 роках, адже саме в цей період народилися його сини.
Базар – серце міста
Ольга Приходько, розповідаючи про торговців у центрі міста, доповнила свій виступ живими спогадами земляка, письменника Степана Ковганюка. У книзі «На довгій ниві. Повість-хронологія з власного життя» (2021) він згадує, як у дитинстві вперше побував з батьком на базарі. «Базарів у нас було два: Рижанівці і в Тальному. Рижанівка була убоге містечко, власне, село… Базарний майдан у дощову погоду потопав у болотянці. Натомість Тальне проти злиденної Рижанівки було просто розкішне», – писав Ковганюк.
Ці слова допомогли слухачам відчути атмосферу старого містечка, коли базар був справжнім серцем економічного й соціального життя міста. Дехто з присутніх посміхався, уявляючи калюжі й гамір дитячих років Ковганюка, інші – замислено слухали, відчуваючи, як минуле оживає через живі спогади.
Голодомор: біль, що не стихає
Окремий блок екскурсії Світлана Проценко присвятила темі Голодомору. Вона представила книгу «Голодомор на Тальнівщині», у якій зібрано імена та дані тих, хто загинув у 1932–1933 роках. Директорка нагадала: «Ми говоримо саме про померлих від голоду, адже їхня смерть була спричинена більшовицькою владою».
Особливо зворушила слухачів історія багатодітної родини Івана Савченка, яку розкуркулили й вислали лише за те, що на певний час найняли працівника. Такі епізоди стали не лише свідченням політики «розкуркулення», а й живим нагадуванням про трагедії простих селян.
Долі під ударами репресій
Світлана Проценко розповіла про лікарів Болеслава й Зельму Кавченських – подружжя, яке короткий час віддано працювало в Тальному, рятуючи життя людей. Вони відразу стали відомі своєю турботою й професіоналізмом. Та в 1937 році їхнє служіння було трагічно обірване: обох репресували й розстріляли.
Відвідувачі уважно слухали розповідь, бо їх зворушили трагедії героїв. Настрій у музеї був сповнений тихої шани до пам’яті тих, хто віддав себе людям і своїй країні. «У кожній такій долі – ціла книга нашої історії, яку ще належить прочитати», – зазначила директорка, наголошуючи на важливості пам’ятати ці життя.
Пам’ять і вдячність
Наприкінці заходу гості отримали подарунок – книгу Василя Шкляра «Заячий костел». Видання закупив для музею добродійник Володимир Мовчан, який підтримує розвиток не лише підприємництва, а й духовності й культури. Цей жест став символом зв’язку поколінь: від трипільських символів на глині до сучасних художніх інтерпретацій історії.
Післямова
Екскурсія «Невідомі – відомі міські історії» перетворилася на справжню мандрівку в часі. Вона об’єднала давні артефакти та людські долі, архівні документи й художні свідчення, місцеві легенди й трагічні сторінки ХХ століття. У кожному слові екскурсоводів звучала одна думка: історія – то жива пам’ять, що відлунює в серцях нащадків.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
