Вісті Черкащини «Не один раз дивився в очі смерті»: у Тальному попрощалися із загиблим розвідником
30 серпня у Тальному на Черкащині прощалася із полеглим героєм – Заїченком Олександром Леонідовичем.
Олександр народився 27 листопада 1995 року у Тальному. У рідному місті пройшло його дитинство та юність. Він зростав добрим і товариським юнаком, захоплювався спортом. Після закінчення школи здобув професію маляр, штукатур, лицювальник-плиточник у професійно-технічному училищі міста Києва.
У 2016 році був призваний на строкову службу, яку проходив в Національній гвардії України, після закінчення якої підписав контракт та брав участь в антитерористичній операції. Військова справа стала його покликанням.
Активний, життєрадісний, світлий чоловік, який ще тільки починав будувати свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв, любив, піклувався про маленького синочка. Був достойним прикладом для своїх молодших сестер та братів, яких у Олександра було семеро. Допоки страшна війна не прийшла до нашої країни.
З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр Леонідович став на захист України у зоні проведення бойових дій. Та, на жаль, 13 червня 2023 року, молодший сержант, навідник-оператор 2-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 1-го батальйону оперативного призначення Заїченко Олександр Леонідович загинув під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету, територіальної цілісності своєї Батьківщини в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.
На прощання прибув заступник командира бригади, у якій служив загиблий військовий, полковник Микитюк.
– Саме в складі нашої бригади Олександр проходив службу, і саме в складі нашої бригади він виконував бойові завдання на сході України. 13 червня поблизу населеного пункту Спірне противник розпочав штурмувати наші позиції. Не зумівши захопити позиції, противник застосував ствольну і реактивну артилерію. На допомогу висунувся загін воїнів, серед них був і Олександр. Проходячи шквальний вогонь, артилерії противника, в бойову машину була скерована ракета ворога. На жаль, Олександр загинув у тому бою. Він проходив службу у взводі розвідки. На війні розвідники – це люди іншої породи. Це ті люди, які постійно перебувають і знаходяться на вістрі. Олександр не один раз дивився в очі смерті. Сьогодні в останню путь ми проводжаємо не тільки батька, сина, брата, а й нашого побратима. Для особового складу бригади – це трагедія, біль, спільна біда з родиною. Кажуть, що герої не вмирають… Герої не вмирають тоді, коли про них пам’ятають. Рішенням командувача Національної гвардії України – Олександра Заїченка занесено в списки військової частини на вічно. Таким чином, кожен вечір на плацу буде лунати прізвище і Олександра. Кожен вечір, скільки буде існувати Україна, скільки й лунатиме його прізвище. Бо він загинув за те, щоб ми могли молитися на своїй мові, розмовляти на своїй мові. Він загинув, щоб через кілька років нашим дітям не довелося служити десь у Воркуті чи Сахаліні. Олександр поклав своє життя на вівтар перемоги. Ця війна забирає кращих серед нас і тому ця війна проклятуща. Перемога, яку здобуде Україна – буде священною. Олександр жив як воїн, воїном він і загинув. Спочивай із миром, друже, – зазначив військовий.
У Олександра залишилися: мама – Зінаїда Леонідівна; чотирирічний син Костянтин, якого він безмежно любив. Сестри – Ольга та Софія. Брати – Іван, Микола, Антон, Михайло та Олег.
– Він був найкращим старшим братом, який завжди допомагав та підтримував. До нього завжди можна було звернутись за порадою і він ніколи не відмовляв. Був веселий, позитивний, любив робити сюрпризи. Був розумним та справедливим, без шкідливих звичок. Для мене він був і є гордістю, – так згадує про Олександра його сестра Ольга.
Поховали Героя на кладовищі у місті Тальному.
Редакція газети «Новий Дзвін» приносить щирі співчуття родині загиблого Олександра, ми будемо у вічному боргу перед захисниками, котрі віддали своє життя заради нашої Батьківщини!
Тая КАЯФЮК
Читайте також: Як чиновник Звенигородської військової адміністрації править службу у московській церкві
