«Нас мало, але ми в тільняшках»: адміністратор з Колодистого на Тальнівщині розповіла про робочі будні

У сільській раді рідного Колодистого Тамара Іванівна Кириленко пропрацювала 20 років (з 1995 по 2015 рік): довгий час – секретарем, а з 2013 по 2015 рік –сільським головою. До того, як її обрали на цю посаду, певний час виконувала обов’язки голови сільради. Кілька місяців, як працює тут адміністратором. Зізнається, як і на будь-якій іншій роботі, треба до всього звикати: щось нагадати, а щось і вивчити. Тим більше, зараз, після об’єднання, багато чого змінилося: у громаді працює багато нових людей, змінилося місце розташування кабінетів міськради – нюансів кругом вистачає. Але жінка не нарікає. Каже, що з усіма намагається знайти спільну мову та зробити все можливе, щоб односельці якомога легше відчули на собі зміни, що відбулися у їхньому селі після ліквідації сільської ради. Тамара Іванівна розповідає, що працювати одній та надавати цілу низку послуг – не так і легко, проте старається справлятися: і довідку видасть, не затягуючи в часі, і документи повезе у місто вчасно, і підкаже односельцям, куди краще звертатися з питань, що потребують вирішення:
–Хочеться, щоб люди по мінімуму тратили свій час, тому намагаюся робити все оперативно. Зрозуміло, що не всім може все подобатися, але стараємося, щоб люди були по максимуму задоволені. Хто звертається – роблю архівні довідки з місця проживання. А то на квартирний облік здавала документи односельця, – каже жінка.

Співпрацює адміністратор зі старостою Михайлом Каперизом: «Він ніколи не стоїть осторонь. З яких би питань не зверталася – пояснить, підкаже. Якщо знаходиться у сусідньому селі, а мені треба підписати довідку чи які нотаріальні дії вчинити, то заїжджає», – каже жінка та додає, що у вайбері створили спеціальну групу старостинського округу, де можна поспілкуватися з адміністраторами інших сіл, що до нього входять, допомогти комусь із колег порадою чи отримати від них якусь підказку.

В основному до адміністратора у Колодистому звертаються з приводу субсидій, різних видів матеріальних допомог, реєстрації, рідше – з земельних питань. Як пояснює Тамара Іванівна, колодистенці щомісяця телефонують та передають показники своїх газових та електролічильників: «Стараюся, як роздрукували платіжки, зразу привезти їх у село. Пошта зараз працює, окрім понеділка – стало зручніше. Люди можуть прийти, взяти платіжку і тут же оплатити», – пояснює Кириленко.
За вікном – весна, скоро Великдень. Тож у селі займаються благоустроєм:
– Проводили заміну лампочок по вулицях, – розповідає Тамара Іванівна. – Дуже багато їх не світилося. Люди дзвонили – повідомляли, біля чиєї хати не світиться. Писала список. Смітник підгорнули. З міської ради був трактор. Проводимо роботу, щоб не було несанкціонованих звалищ, щоб їх ліквідовували. Прибирати є що – територія велика. Як були працівники в сільській раді, людей було більше, а зараз є 2 прибиральники території (чоловік та жінка), я – третя. Просимо з будинку культури працівників, щоб коло себе прибрали.

Зверталися до жителів села з проханням допомогти. Ясно, що люди зайняті вдома, то самі стараємося: зранку роботу виконую, а тоді йду допомагати нашим 2-м прибиральникам загрібати у парку. Наш соціальний працівник, який обслуговує стареньких, прибирає у парку неподалік своєї хати. Ось будемо білити, то і її запросимо. Помагають трохи люди. Нас мало, але ми в тільняшках. Потихеньку робимо, хоч погода не дуже сприяє. Вийшли гребти – дощ пустився. Якщо є можливість і сприяє погода, стараємося, звісно, спішимо, щоб до Великодня навести порядок.

Ольга ОСІЯНЕНКО