Народний дім

► Документ

Народна чайна в містечку Тальному була відкрита 1898 року. Опікувався нею Уманський повітовий комітет попечителів народної тверезості, який утримував в повіті 22 чайних, серед них – Майданецька, Мошурівська, Тальянківська, які теж були відкриті у 1898 році.

Сама ж будівля Народного дому, в якому розміщувалась чайна, збудована графом Павлом Петровичем Шуваловим, який був Почесним членом Уманського повітового комітету попечителів народної тверезості.

При будівництві Народного дому використано тенденції раціоналістичної архітектури, що проявилось у чіткій симетрії та ритмічності. Будинок стоїть на кам’яному фундаменті. Стіни будувалися з клінкерної цегли та цегли місцевого виробництва. Клали цеглу на вапняний розчин. Перекриття в будинку – дерев’яне, автентична покрівля – листова сталь. Кути будинку були прикрашені рустованими лопатками, цегляним декором – двері й вікна. Головні ознаки будівлі – повна відмова від покриття фасаду будівлі штукатуркою та рясне використання цегляного декору. Такі будівлі – невід’ємна частина архітектурного наповнення Тального на стику 19-20-го століть.

Тальнівською чайною керував завідуючий, в штаті були діловод та буфетник. Щоденно велася відомість про число порцій і продуктів, відпущених протягом дня. При чайній, з дозволу Київського губернатора, допускались для читання газети і журнали «Киевское слово», «Киевлянин», «Жизнь и Искусство», «Родина», «Нива», «Хуторянин», «Сельский вестник».

У будівлі чайної, окрім самої чайної та кімнати для приїжджих, розміщувалася безоплатна народна бібліотека-читальня, устав якої на затвердження до Канцелярії Київського губернатора подав 13 березня 1900 року Уманський повітовий комітет попечителів тверезості «Об утверждении устава Уманской и Тальновской библиотек-читальни». Керував бібліотекою завідуючий. В бібліотеці-читальні велися каталоги книг, розміщувалося оголошення про правила користування книгами. При бібліотеці-читальні проходили літературно-музично-вокальні вечори, гуляння, танцювальні вечори, ставилися малоруські п’єси, велися народні читання, на організацію яких потрібен був дозвіл Київського губернатора. Звання бібліотекаря Тальнівської бібліотеки-читальні, наприклад, Карпа Левченка також подавалося на затвердження до Канцелярії Київського губернатора. З 1909 року граф Долгоруков організовував в Народному домі «лезіон», де демонструвались «німі» кінофільми.

В лютому 1912 року до управління Тальнівським маєтком княжної Ольги Петрівни Долгорукої звернулось з проханням Тальнівське Кредитне Товариство «исходотайствовать у Владелицы» право оренди за мінімальну плату Народного дому під приміщення кооперативних установ, для даного Кредитного Товариства. Відповідно до доповідної князя Сергія Олександровича Долгорукого, ним виявлена згода здати в довгострокову оренду всі приміщення і садибу Народного дому. Умови, які були запропоновані Кредитним Товариством, були такими: орендна плата – 3 руб. на рік, бібліотека переходить у відомство Кредитного Товариства і повинна функціонувати в тих же розмірах, чайна закривається.

За радянської влади, в 1920-х роках в будівлі Народного дому організували Центральний Будинок Колективіста. Тут проводилися районні з’їзди, наради голів колгоспу, бригадирів рільничих бригад, зліт юнкорів, ланкових комсомольців-п’ятидесятників, районні кінофестивалі кінокартин року для передової молоді колгоспів, шахові турніри. Центральний Будинок Колективіста, як писала місцева газета, «мав бути прикладом для сільських Будинків Культури».

Того ж 1920 року, у сквері, перед Будинком Колективіста був споруджений пам’ятник героям громадянської війни. Знищений фашистами в 1942 році в часи окупації міста. Газета «Соціалістичні лани» від 14 січня 1937 року писала: «При Центральному Будинку Колективіста є хороша бібліотека, крім неї, є ще 4 хороших бібліотеки: при політвідділі бурякорадгоспу, при обох МТС і при клубі Тальнівського цукрозаводу. Приміщення бібліотеки при Центральному Будинку Колективіста мале, темне, не освітлене електрикою, хоча саме містечко освітлюється. ЦБК освітлюється гасовими лампами № 8-12, але й для них то шкла немає, то гасу. При бібліотеці є кімната для гри в шахи. Діють музичний, драматичний гуртки».

З кінця 1930-х років в Будинку Колективіста діяв державний звуковий кінотеатр. Вхід до кінотеатру зробили з вулиці Жовтневої, нині вул. Гагаріна, а до бібліотеки – зі сторони вул. Радянської, нині – Замкової. Біля кінотеатру молодь міста обладнала волейбольну площадку, обновила сквер.

9 березня 1944 року у сквері, біля кінотеатру був похований майор Скворцов, молодий командир-артилерист, який загинув при звільненні міста.

В 1967 році будівлю Народного дому – Тальнівського Кредитного Товариства – Центрального Будинку Колективіста – Кінотеатру – Бібліотеки переобладнали під дитячу музичну школу.