На Тальнівському кладовищі відновили могили колишнього директора школи та його дружини

Пам’ять про людей, які залишили слід у житті нашої громади, жива, поки про них піклуються. Саме завдяки спогадам ветеранів педагогічної праці та фінансовій підтримці небайдужих підприємців на Тальнівському кладовищі відновили могили Івана Яковича Гуліки та його дружини Олени Іванівни. Ця робота стала символом вдячності за роки, віддані освіті, і нагадуванням, що історія громади живе в людях, які її творять.

Іван Гуліка очолив Кривоколінську середню школу в 1978 році. Чотири роки був директором, а згодом працював учителем історії, правознавства та суспільствознавства до 1989 року. Учні й колеги пам’ятають його як суворого, вимогливого, але справедливого наставника, який умів і навчати, і виховувати громадян.

Життя Івана Яковича було сповнене випробувань: воєнне лихоліття, повоєнна розруха й величезні соціально-економічні зміни сформували його характер і професійний підхід. Уже з юних років він прагнув зрозуміти, як великі історичні події впливають на життя людей, і передати свої знання молоді.

Про занедбані поховання дізнався Володимир Синьогуб, голова ради ветеранів педагогічної праці Тальнівщини, від колишнього директора Тальнівського НВК №1 Володимира Нерубайського. Приблизно два роки тому він випадково натрапив на ці дві могили – зарослі бур’яном, з похиленими хрестами й ледь видимими датами народження та смерті. Сумна картина минулого, забутого часом, зворушила серце Володимира Миколайовича.

Ця знахідка стала поштовхом для ініціативи Ради ветеранів педагогічної праці з відновлення поховань та збереження історичної пам’яті громади. Старі могили відновлено, а разом з ними ожила пам’ять про людей, які колись творили історію рідного краю.

Завдяки спільним зусиллям та фінансуванню, поховання акуратно відновили: площу виклали плиткою, встановили новий металевий хрест із табличкою та зберегли елементи старого. Як зазначає Володимир Синьогуб, роботи профінансували благодійник Володимир Мовчан (половину суми), другу – інші підприємці. Восени ветерани висадять по периметру могили самшит (саджанці вже закупили). Це дозволить надати похованню ще більшої шани й доглянутості.

Як зелені пагони, що з часом укоріняться біля могили, так і пам’ять про Івана Яковича та Олену Іванівну має жити в пам’яті Тальнівщини.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Там, де колись була контора: Як у центрі села на Тальнівщині виріс храм Преображення Господнього ПЦУ, що вже п’ять років дарує світло

Читайте нас також в Telegram!