На тальнівському базарі продають жир ”із бурсука”

У Тальному – сезон реалізації ягід. Продавці спантеличені. Вони розриваються між бажанням продати і небажанням продешевити.

Малину починають продавати ще задовго до входу на центральний ринок. Продавці шикуються обабіч дороги. Цін називають різні: від 18 до 20 гривень за кілограм. Раптом зупиняюся, бо чую дивну ціну.

“Продам за 12”.

Дивуюся. Перепитую.

“Літрову банку за 12 чи кілограм?”

Ні. Йдеться саме про кілограм. Купую всі 8 кілограмів. Іду далі й тішуся. Решта продавців впевнено називає ціну: “Двадцять”.

“Юра, а ти мене не впізнав?” – обертаюся. Бачу знайому. Докуповую в неї ще чотири кілограми по 12 гривень. До базару ще не дійшов а вже маю повні торби.

Зупиняюся. Чоловік торгує пластиковими відрами з кришками. Просить 20 гривень за відро. Купую і тут же пересипаю малину. Вся не влазить. Трохи лишається в торбі. Розкриваю записку і передивляюся що ще мав купити.

За кілограм смородини просять від 18 до 20. Знаходжу якогось дядька й купую в нього по 17 три кілограми.

Далі в записці написано, що мушу купити сиру й сметани. Дорогою цікавлюся цінами на городину. Великі кабачки продають по 1 гривні 50 копійок. Малі – по дві. За гарні помідори просять 20. Огірки, привезені з Херсона, обійдуться у 12 гривень. Але повно своїх по шість. Капусту продають по 2 гривні. Молоду картоплю – по 6-7. Якщо не лінуватися почистити, то можна купити дуже дрібну по три гривні.

У молочному ряду купую сир. Перший пробую у жінки навпроти дверей. Не годиться, бо дуже кислий. Іду далі. Купую за 45 гривень. Думаю, що бабуся відріже мені шматок від великої сирної голови, а вона збирає дрібні шматочки. Мовчу. Пропонує сметану по 45. Не хочу. Я образився. Іду далі. Бачу сметану. На вигляд жовта, гарна. Запитую в яку ціну?

“Сорок п’ять”, – впевнено говорить продавчиня.

“Давайте”.

Замість літри жінка наливає мені половину. Я дивуюся.

“А чого не повну?”

“Бо це не сметана, а вершки. Літр коштує 90”.

Я зітхаю. Видно, що не був на тальнівському базарі кілька років. Утратив форму. Забираю вершки і йду геть.

Зупиняюся, щоби спитати ціну на мед.

“90 гривень за літру”, – каже якась тітка.

На самому виході ще стоять банки з медом. Розкриваю рот, щоби запитати й бачу напис на картоні: “Жир із бурсука”. Так і написано: “бУрсука”. Потай фотографую і забираюся геть. На сьогодні досить.

Юрій СТРИГУН