На Тальнівщині звели пам’ятний знак, обійшовши затверджену процедуру встановлення

Як стало зрозуміло з останніх подій, у Тальному та у селах громади поставити пам’ятник чи пам’ятний знак про історичну подію чи особу може хто завгодно, навіть не питаючи дозволу на те у міської ради. Саме так і вчинив «деякий» Михайло Ядвіга, уродженець с. Глибочок, який 21 серпня відкривав пам’ятний знак на честь його перших поселенців. Подія виявилася наскільки значущою, що на ній не були присутні ані представники громади, ані старожили села чи жителі вулиці Каленчуківської, на якій тепер на фоні покинутих, напівзруйнованих хат (саме таку картину доводиться спостерігати) височіє камінний знак. На тому знаку, окрім хреста з чорного граніту, є ще й табличка з написом: «Вулиця Каленчуківка. Пам’ятний знак встановлено на честь першопоселенців с. Глибочок в XVII ст., згідно даних церковної метрики 1876-1900 років, тут проживали…» А далі йде перелік 19 родин, серед яких зустрічаємо прізвища Каленчук, Ядвіга, Мельник, Пушкаренко, Холодченко, Кравчук, Бойко, Постоловський, Загородній, Дерена, Підлісевич та інші.
Нижче під прізвищами написано: «Всього 35 садиб, більше 147 мешканців. У 1870 році Каленчук Семіон на сходці гормади був обраний старостою с. Глибочок – 145 р. тому. За родовими переказами, яким біля 4-ох століть, з найдовшого кутка Каленчуківка заснувалося с. Глибочок. З 2016 р. ця вулиця названа Каленчуківка в честь першого обраного громадою старости.
Пам’ятний знак встановлено з ініціативи уродженців вулиці Каленчуківка, меценатів – пра-пра-пра-внуків: А.Н. Каленчук, М.О. Ядвіга, Г.Г. Ядвіга, Мельничук П. І.. Року Божого 2021».

Ми поцікавилися у сусідніх громадах, як там відбувається процедура встановлення пам’ятних знаків чи пам’ятників. Виявляється, пам’ятний знак можна встановлювати згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради. Окрім клопотання, ініціатори пам’ятника мають подати на розгляд виконкому історичну довідку про подію чи особу, на честь якої встановлюється пам’ятник, його чорновий ескіз та пропозицію стосовно тексту напису. Додається також письмова згода на фінансування робіт з проєктування, виготовлення, встановлення і забезпечення урочистого відкриття. У Тальнівській громаді, як бачимо, анархія – мати порядку. Що хочеш те й став, що задумається, те й пиши на ньому. Зауважимо, це не у власному домоволодінні, а на землі комунальної власності.
Що на це скаже міський голова? – телефонуємо.
– На нього добра не давали, я так розумію? – не то запитує, не то стверджує міський голова. – Є там такий Ядвіга, який самостійно все це робить. Я йому не давав ніякої згоди, він до мене не приходив. Я з ним спілкувався з приводу Дня села, і все. Був лист, йому дали роз’яснення по процедурі. Він вирішив цю процедуру не дотримуватися. Землю йому не виділяли, на зв’язок з ним не виходив ні архітектор міської ради, ні відділ культури. У цього чоловіка своє бачення на те, що відбувається. А далі розберемося, я думаю, – коментує міський голова.
– Восени минулого року, коли я ще працював сільським головою, Михайло Ядвіга звернувся до мене в усній формі по телефону: «Є така пропозиція, що ми з Каленчуком Анатолієм Полікарповичем (теж уродженець села, свого часу виконував обов’язки мера м. Черкас, – авт.) встановимо пам’ятний знак», – коментує колишній голова Василь Григорович Мельник. – Хоча у селі, в центрі, є збудований пам’ятний знак на честь заснування села. Вони теж тоді визвалися допомагати, а потім без будь-якого відома вклепали туди табличку, що пам’ятник побудований ними. Я його попросив дописати громаду с. Глибочок, а потім вже меценатів. Більше року ми чекали, що вони змінять цю таблицю. Тоді ми зібрали засідання виконкому сільської ради, на якому затвердили зміст таблички, що згодом розташували на пам’ятному знакові. І відтоді цей Ядвіга почав на мене анонімки писати в НАБУ, телефонувати в поліцію. Вони хотіли поставити пам’ятний знак на місці колишньої сільської церкви, але зрозуміли, що люди їм не дозволять вписати свої імена, то поставили на честь заснування вулиці, вписавши туди 19 прізвищ. І моє прізвище там є. Ми йому свого часу пояснювали, що має бути дозвіл, може, там газопровід чи водопровід. Зміст теж треба затвердити, бо туди можна написати й «антиукраїнські» речі.

Антиукраїнські речі, слава Богу, на тому знакові не написали. Іван Артемович Нерубайський, найкращий знавець історії краю, автор книг про Глибочок, підтвердив достовірність історичного факту. Не завадило б табличку перевірити і на граматичні помилки. Це ж на віки, як би там не було.
Віталій Дробина, директор Глибочківської школи, один з публічних людей села, якого запросили на відкриття пам’ятника, каже, що йому цей пам’ятний знак не заважає, тим більше, що на його встановлення не були залучені кошти з бюджету громади.
Інші жителі Глибочка вважають інакше. Якщо таким ініціаторам, як Ядвіга, не заборонити зводити пам’ятники, то незабаром може з’явитися і пам’ятник міському голові, а точніше – його невігластву та недбальству.

Марина КАМІНСЬКА