На Тальнівщині представили нового настоятеля храму

9 жовтня, у день, коли православні християни святкують Івана Богослова, до храму Воскресіння Христового, що у селі Криві Коліна, ще з самого ранку на святкове богослужіння поспішають прихожани не тільки з села, а й з інших сіл та райцентру. Це свято для них – подвійне, адже сьогодні у храмі відбудеться представлення настоятеля, якого чекали тут не один місяць.

-До храму ми ходимо часто, – ділиться зі мною Мирослава Лукачук, зовсім невеличка жіночка, закутана у хустинку. Разом з нею та Уляною Ганущак (жінки прийшли до церкви разом) йдемо до альтанки, аби сховатися від вітру. – До нас на великі православні свята приїжджають священики, наставляють нас на путь істинну. Слухаю Божу літургію, відпочиваю і душею, і тілом. Бо ж за межами церкви – буденність. Радісно, що тепер знатимемо, що наш настоятель завжди є і що ми можемо прийти до нього, попросити поради. Хочемо побажати йому божого благословення.

Доки прихожани збираються, у церкві починають правити.

-Громада рада, що в нас є новий настоятель, – каже Петро Білоус. – До церкви ходжу по мірі можливості, намагаюся частіше. Сюди приходять люди, щоб заспокоїтись, помолитись Богу, відволіктись трішки від тих проблем буденних, які нас постійно оточують. Доки ми не мали настоятеля храму, до церкви приходили прихожани, підтримували порядок, стригли кущі, фарбували. Надіялися, що таки буде батюшка, що приживеться. Бажаю йому взаєморозуміння з прихожанами. Все буде добре.

На завершення богослужіння протоієрей Михайло Василюк, настоятель Петропавлівського храму, що у Тальному, звернувся до парафіян: «Сьогодні ми не тільки урочисто вшановуємо пам’ять Івана Богослова. Для нашої церкви цей день є ще визначним, тому що на посаду настоятеля храму Воскресіння Христового у Кривих Колінах призначається ієрей Максим Михайлович Лихолат. Тому я його щиро поздоровляю з першим місцем служіння. Отця Максима багато хто знає. Я буду говорити по-простому. Це дитина, яка виховувалася на наших очах. Це дитина, яка виявила самостійно бажання служити Богові. Ніхто його в плечі не бив і не заставляв: «Йди, вчися, здобувай освіту». Внутрішньо відчув, пішов, провчився достойно, так як і належить, і сьогодні він уже стоїть в священичих ризах перед нами. Звертаюся до вас, дорогі прихожани храму Воскресіння Христового, взагалі, жителів села Криві Коліна: шануйте, любіть і поважайте отця Максима. Він молодий, він ще тільки починає, звичайно, що щось може бути і не так, помагайте йому, підказуйте. Священик – це не є якийсь головнокомандувач, священик – це та сама людина з-поміж нас, вибрана Богом для служіння. Тому має бути порозуміння між прихожанами і священиком. Коли це буде, тоді буде парафія, тоді буде церква, тоді буде служба. Дай, Боже, отче Максиме, вам, вашій матушці Анастасії, щоб усе було у вас добре».

Мабуть, у храмі не було жодного, хто б не звернув у вагу на сонячне проміння, що пробилося крізь фрески храмового вікна і осяяло церкву тієї миті, коли до прихожан вийшов новий настоятель. Ніби Божа благодать зійшла на цього зовсім молодого чоловіка та усіх, хто прийшов до церкви.

-Слава Ісусу Христу, – привітався отець Максим. – Я хотів би почати з того, що церква нам каже, що суть наших зібрань – це участь в євхаристії, тобто в причасті. І саме слово «євхаристія» з грецької перекладається як «подяка». Тому ми дякуємо Богу за те, що він дає нам можливість інакшого життя, тобто коли ми причащаємося у Бога, ми усвідомлюємо, що наше життя повинно стати не таким, яким воно було раніше. Воно повинно стати таким, яким проповідує нам його Ісус Христос. І тому я також хочу вам подякувати за ці спільні молитви, які ми сьогодні всі разом принесли Богу. Також хочу подякувати парафіянам парафії Петра і Павла, із Тального, тому що я їх пам’ятаю ще з 10-го класу, як тільки я почав ходити до храму, коли я зрозумів, що є інакше життя. Хочу подякувати їм за підтримку, за їхні молитви. Хочу подякувати також моїм батькам, що допомагали мені на цьому важкому шляху, які я торував 6 років, по якому продовжую іти далі. Також хочу подякувати вам, громаді храму Святого Воскресіння Христового, надіюся, що ми з вами будемо бачитися кожної неділі, кожного богослужіння і будемо разом підносити до Господа наші спільні молитви».

-Дуже сподіваємося, що отцю Максиму дасть Бог розуму, натхнення, можливості достукатися до багатьох сердець у нашому селі, скрізь, де тільки ви будете служити, – сказала прихожанка Лілія Мовчан. – Дуже хочеться, щоб всі люди зрозуміли: на кого нам надіятися, як не на Бога? Дякую всім і нехай Бог благословляє вас.

Ольга ОСІЯНЕНКО