Вісті Черкащини На Тальнівщині майстриня з Краматорська проводить майстер-класи й продовжує творити красу
На Тальнівщині поздовж Гірського Тікича простяглося село Довгеньке. За свідченням істориків, воно зародилося на початку XVIII століття. Як і скрізь в Україні, його мешканці обробляли землю та вирощували худобу, народжували й викохували дітей. Наприкінці ХІХ століття уродженець Німеччини побудував на Тікичі млин, на якому десятиліттями працювало багато довгеньківців. Його громада й досі височить над водою, здіймається в небо скаліченим дахом. Уже не працює млин, не розмелює зерно. Поступово, але невблаганно сиротіє колись велике багатолюдне село. У різні роки молодь виїжджає з нього в пошуках іншої, не селянської долі.
Після Другої світової війни подався на Донбас, до Краматорська, Микола Миколайович Червінський. Згодом не раз зі своєю родиною гостював у батьків. Його донька Лариса назавше запам’ятала довгеньківські краєвиди, старий млин, смак води з криниці біля мосту. Скільки її переносила бабуся! Відрами, на коромислі. На покуті в дідусевій хаті висіла ікона святої мучениці Софії та доньок Віри, Надії, Любови. Голови святих дівчаток прикрашали віночки.
Усі ці спогади дитинства майстриня декоративно-прикладного мистецтва з Краматорська Лариса Червінська втілила у своїх роботах. Старий млин. Віночок. Лялька-мотанка з джуту, яка «несе» воду з криниці, а коромисло на її тендітних плечах гнеться.
Про дивовижні витвори Ларисиних вмілих рук та роботу з дітьми в рідному місті та на Тальнівщині – у нашій розмові.
З 2020 року в Центрі позашкільної роботи Краматорська жінка вела гурток «Творче джерельце», допомагала дітям розвивати їхні творчі задатки, здібності й обдарування. Їхні роботи експонувалися на обласних виставках. Майстриня не раз брала участь у ярмарках, у тому числі й приурочених пам’яті народної художниці Марії Примаченко.
Вогняним смерчем у мирне життя мільйонів українців увірвалася повномасштабна війна. 24 лютого 2022 року наша героїня прокинулася під звуки вибухів. Наприкінці березня родина Червінських, узявши найнеобхідніше, вирушила на Тальнівщину, свою малу батьківщину. Розповідаючи про таке недалеке вчора, пані Лариса з ніжністю й тугою згадує роботу та своїх вихованців. З окремими дівчатками й хлопчиками досі підтримує тісний зв’язок.
Умілі руки мисткині виготовили сотні різноманітних виробів. Чільне місце серед них займають свічки, які вона виливає із бджолиного та соєвого воску. Наприклад, великодній кошик, пасочки, гарбузики, старий млин, українські хатинки. Для їхнього оздоблення використовує сухоцвіт, камінці, мушлі. До окремих свічок додає ароматичні олії. Не можна відвести зачудованого погляду від так званих «лампіонів» – світильників з парафіну, декорованих натуральними матеріалами.
Використовуючи джут, картон, манну крупу, нитки, стрічки й природні матеріали, Лариса Миколаївна виготовляє великодні та різдвяні віночки, гніздечка, магніти на холодильник, обереги, панно, топіарії (дерева життя), усілякі трав’яні композиції, ялинкові іграшки. Усього – не осягнути, перелічити ще важче.
У 2024 році, перед Великоднем, майстриня допомогла працівникам Здобутківського будинку культури провести тематичне заняття – декупаж на парафінових свічках у формі яєць. «Такі майстер-класи я проводила не раз. Вони допомагають занурити дітей у творчість, а отже, хоч на трішечки відволікти від того, що відбувається навколо, – каже Лариса Червінська й додає: – Користуючись нагодою, щиро дякую всім людям, хто допоміг моїй родині облаштуватися на новому місці, хто підтримав у цей непростий час».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
