На Тальнівщині голова райради Валентина Любомська погрожувала журналісту фізичною розправою

Передісторія цій резонансній справі розпочалася ще у травні цього року, коли я у пізній вечір отримала погрози на Viber від Валентини Любомської тодішньої голови Тальнівської РДА. У повідомленні посадовиця погрожувала мені та моїй дитині. Потім на ранок ці повідомлення були видалені Валентиною Любомською, але скріни, на всяк випадок я зберегла собі на пам’ять. Геть і гадки не маючи що чекатиме на мене через кілька місяців на черговій сесії Тальнівської райради, яка проходила 23 серпня цього року. Вже на той час коли Любомська була звільнена Президентом Володимиром Зеленським з посади голови Тальнівської РДА. Любомська прямо на сесії зухвало звернувшись до журналістів «Нового Дзвону» заявила:

-Треба було по зубах дати ще зразу! Шановні мої! Я не буду відповідати на ніякі ваші запитання. Ви цього не гідні, але я хочу вам сказати, що присутність ваша у цьому залі не допустима. Бо ви не гідні бути присутніми серед нас, серед нормальних порядних людей, – пригрозила екс-чиновниця. При тому заявивши, що проти неї ведеться інформаційна війна, яка нагадує її війну Росії проти України. (Хоча сама ж Валентина Любомська завжди називала цю війну братовбивчою. Про це привселюдно заявляла на похороні волонтера Миколи Шевченка. Почуте викликало серед атовців та населення хвилю обурення).

Але розлючена посадовиця мабуть забула, що ніякої такої війни не ведеться, а журналісти згідно закону висвітлюють усю її діяльність та бездіяльність. І мають на це право, адже Любомська посадова особа, тим паче займає високі посади у районі. А те, що результатів її роботи не видно, а навпаки лише повний крах, чиновниці визнавати неохота.

От після того, коли Валентина Любомська сказала на загал, що треба було дати по зубах ще зразу, я написала заяву 26 серпня до Тальнівського відділення Звенигородського відділу поліції. Виклавши послідовно дії та вислови, погрози, які отримала від чиновниці. Через 14 днів, подала скаргу до Національної поліції України, Національної спілки журналістів України та до Тальнівського районного суду на бездіяльність працівників поліції, які за цей період не спромоглися навіть викликати на допит Валентину Любомську. Вже після цього отримала ухвалу Тальнівського районного суду від 16.09.2019р. Де чітко прописано, що мою скаргу задовільнили та зобов’язали уповноважену службову особу Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГНУП в Черкаській області внести відомості за заявою про кримінальне правопорушення до ЄРДР, розпочати досудове слідство за вказаним фактом. Ухвала оскарженню не підлягає.

Невже у нашій країні, для того щоб поліція почала хоч щось робити для захисту журналістів, необхідно спочатку стати жертвою фізичної розправи знахабнілих осіб, які займають керівні посади і вважають себе місцевими «царьками, царицями»? Я не хочу бути наступною у списку загиблих журналістів, які справедливо критикували владу і постраждали від її рук. Згадаймо Павла Шеремету, українського відомого журналіста, який одного ранку так і не доїхав на роботу, адже його автівку підірвали у центрі столиці. Згадаймо Катерину Гандзюк, херсонську активістку, яка справедливо критикувала правоохоронців і представників місцевої влади. Жінку облили сірчаною кислотою і на лікарняному ліжку вона згодом померла. Згадаймо Василя Сергієнка нашого земляка із Корсунь-Шевченківського, журналіста-активіста, якого знайшли у лісі за 15 км від рідного містечка зі слідами тортур (17 колотих ран).

На які ще злочини йтимуть чиновники, аби прикрити свої брудні справи? Із журналістів переключатимуться на їхні сім’ї, дітей та близьких? По зубах мають отримати ті, хто погрожує, надіюсь справедливість існує!

Разом з тим, маємо зазначити, що ст. 345-1 ККУ передбачає відповідальність за погрози щодо журналіста, а кривдник карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Анна ДРАГУН, головний редактор газети «Новий Дзвін»