На смітнику у Здобутку, що на Черкащині, – просто неба свиняча шкіра, сало та тельбухи

Днями перед нашими очима постала вкрай неприємна, більше того – огидна картина. Дорогою до Здобутка, Тальнівського району, біля колишнього цегельного заводу, курсували одразу дві вантажівки, під зав’язку навантажені мертвичиною. На машинах виднілися тушки мертвих поросят, роги та копита. Це були кадри з фільму жахів. Нашому обуренню не було меж. Салон авто за секунди перетворився на звалище, оскільки сморід з вантажівки, що їхала попереду, швидко просочився крізь повітряні фільтри. Ближче до села, минувши греблю, ми обігнали ці труповозки та поїхали за ними. Чому, запитаєте? Бо нам важливо, у якому середовищі будуть жити наші діти, яку воду вони питимуть, яким повітрям дихатимуть, нам важливо, бо тут рости колись нашим онукам та правнукам. Не знаємо, чи вигідно власникам цих машин давати коло до м’ясо-кісткового, минаючи кілька сіл поспіль, а тим більше, платити за послуги заводу, та вантажівки поїхали до Глибочка, і далі центральною вулицею села (!). Куди машини поїхали далі – нам невідомо. Їхати за ними через сморід було неможливо. Зі слів старших людей знаємо, що колись у селах були спеціальні ями, розраховані для такої «начинки».

З іншого боку, везти мертвичину, що розкладається, подалі від м’ясо-кісткового заводу, що в Тальному, – можливо, для власників цього вантажу, – кращих вихід, адже сморід покриє тільки якусь посадку чи, в крайньому випадку, одне з навколишніх сіл, а не ляже смердючою хмарою на місто та кількадесят кілометрів навколо нього.  Номери вантажівок ледь проглядалися крізь бруд, проте розгледіти їх вдалося.

Аби тільки можна було передбачити, що чекає на нас на смітнику у Здобутку. Купи свинячих шкур, кісток, сала та свинячі тельбухи – і просто неба! На салі – сліди від мокрих печаток! І це говорить про те, що ця свинина – та, що не потрапила до рук покупців. Навколо – собаки зграями! Розтягли усе це «добро» повсюди. І такі прецеденти тут – далеко не вперше. Минулого року влітку, коли стояла спека плюс 35, на смітник якийсь «добрий господар» вивіз кілька мішків з такою «начинкою». Під палючим сонцем стояв сморід нестерпний, мухи зліталися купами!

Цього разу не витримали, зателефонували до старости села, але так і не додзвонилися: «Зараз, на жаль, відсутній зв’язок з вашим абонентом», – все, що почули, набираючи кілька разів поспіль. Сподіваємося, що він зверне увагу на дану подію, що й тут, далеко від людського ока, де поруч – орні землі, не лежатимуть просто неба наїдки для бродячих псів.

 

Вадим СТРИЖЕНКО

26.05.2020 10:25
Переглядів: 3070
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.