Вісті Черкащини «На перші гулі» з добром у серці: Репортаж-рецензія з благодійної вистави в селі на Тальнівщині
30 травня Центр культури та дозвілля села Криві Коліна на Тальнівщині став місцем не лише мистецького натхнення, а й щирої людської єдності. Театральна студія «Творчі» під керівництвом режисерки Аліни Каширіної представила благодійну музично-драматичну виставу за п’єсою Степана Васильченка «На перші гулі». Усі зібрані кошти –15 тисяч 461 гривню – спрямують на підтримку Збройних сил України. А саму виставу, зіграну настільки професійно, що її сміливо можна показувати і в солідніших залах, глядачі сприйняли з теплом і щирим захопленням.
Вистава, що зворушує серце
З перших хвилин присутніх огорнула тепла, камерна атмосфера. Сцена, оформлена в традиційному українському стилі – вишиті рушники, глиняний посуд, лавки, пліт – перенесла у світ початку ХХ століття. Оформленням займався завідувач Кривоколінського будинку культури Василь Довжук, який на кону створив справжній простір народного побуту.
На перший погляд, п’єса Васильченка здається простою: дівчина проситься на перші весняні гуляння. Але за цим – цілий світ: народна ментальність, перше кохання, жарти й людська глибина. Аматори з театрального гуртка «Творчі» вдихнули життя в кожен епізод. Глядачі разом із героями сміялися, хвилювалися й раділи.
На сцені розквітла щира й трішечки наївна Оленка у виконанні дев’ятикласниці з Корсунки Ліни Білоус, яка зворушила глядачів своєю щирою, аж до сліз (і не завжди від смутку!) грою. Поруч із нею діяв то романтично, то кумедно впертий та енергійний Тиміш. У його образ впевнено вжився десятикласник з Добрянки Микита Пархоменко, що грав так, ніби вже не перший рік залицяється до сценічних Оленок.
Мудрість старшого покоління – з легкою буркотливістю й глибоким життєвим досвідом – утілили Володимир Метушевський у ролі діда та Василь Довжук у ролі батька. Їхня присутність додала виставі не лише змістовності, а й доброго сільського гумору. А от материнське серце (разом із рогачем у руках!) яскраво уособила сама режисерка Аліна Каширіна, яка зіграла господиню так, що з нею сперечатися інколи боявся й Тиміш.
Сцену оживили мелодійні голоси та граційні (а подекуди завзято запальні!) рухи учнів 7–11 класів ліцею. Вони створили справжню атмосферу сільського гуляння: зі сміхом, піснями й тією особливою теплотою, яку не підробиш. А завершальним акордом став соловейко – то з-за куліс, то з динаміка – чий спів огортав виставу чарівністю літньої ночі, додаючи ще краплину мрії й надії до цієї веселої та щирої історії.
Музика як частина душі вистави
Окремим героєм дійства став вокальний колектив «Яблуневий цвіт». Шість пісень створили живий, емоційний фон, який супроводжував і драматичні, і комедійні сцени. Вони лунали як із-за куліс, так і просто на кону, органічно вплітаючись у хід подій. Пісня «В саду гуляла» у виконанні співачок ансамблю та юних учасниць вистави звучала особливо зворушливо. Творчість «Яблуневого цвіту» допомогла створити справді автентичну атмосферу сільських гулянь – живу, щиру й упізнавану.
Сцени з молоддю – окрема естетична радість. Танці, пісні, короткі діалоги – усе це переносило глядачів у часи, коли знайомства зав’язувалися під акомпанемент жартів, сором’язливих поглядів і вигадливих залицянь.
Театр народжується з тепла
За лаштунками цієї душевної постановки – місяці напруженої підготовки. Робота розпочалася ще взимку: спершу обирали п’єсу, писали сценарій, шукали учасників. Із березня стартували репетиції, що відбувалися в непростих умовах: діти приїздили з навколишніх сіл, поєднуючи творчість із навчанням, контрольними, щоденними клопотами. Часто ввечері їх привозили батьки, а траплялося, що й Аліна Анатоліївна сама забирала й відвозила учасників додому.
У підготовці вистави їй допомагали Валентина Закусило та Руслана Вовк, які взяли на себе частину організаційної й творчої роботи. А ведучою вечора була Надія Півторак. Її щирість і тепле слово налаштували глядачів на особливий лад ще до першої сцени.
«Це більше, ніж театр. Це – про згуртованість, про віру в те, що навіть у складні часи ми здатні творити добро й залишатися людьми, – ділиться вона. – Участь у виставі брали дорослі й діти. Дякую всім, хто відгукнувся на заклик зробити щось для ЗСУ».
«Це моя стихія»
Для Аліни Каширіної ця постановка стала першою масштабною роботою на сцені. До цього вона вже організовувала щедрування, невеликі театралізовані дійства, та саме ця вистава – найповніший прояв її режисерського таланту. Усе тримається на ентузіазмі, любові до дітей і до сцени.
«Я люблю це. Це моє. Так, буває важко. І приходжу додому опівночі, бо музику підбирали, думали над сценами. Але я без цього не можу», – зізнається вчителька.
Гурток «Творчі», який вона веде, – це учні Кривоколінського ліцею. Не формальний склад і не «за списком», а ті, хто дійсно хоче й може долучитися. Їхня участь – не з примусу, а зі щирого бажання створити щось значуще, потрібне і для себе, і для інших.
Плани – є
Аліна Каширіна не збирається зупинятися. Уже виношує ідеї для нових постановок, нових творчих пошуків. Але спершу – трохи відпочинку, а восени – з новими силами до роботи. У планах і подальша співпраця з вокальним колективом «Яблуневий цвіт», адже музика – невіддільна частина кожного її задуму.
«На перші гулі» – подія, що об’єднала людей і стала свідченням сили громади, любові до українського слова, до своєї землі й до тих, хто нині захищає її зі зброєю в руках.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
