На основі літопису, написаним козацьким старшиною з Тальнівщини, Пантелеймон Куліш написав роман «Чорна рада»

Відомі земляки з Тальнівщини

«Стенаються в герці скажені сини України, Той з ордами ходить (Юрій Хмельницький), а той накликає Москву (Іван Брюховецький)», – так Василь Стус передав свої враження від читання «Літопису Самовидця». Це оригінальний твір української літератури та історії 17-го століття.

Історики називають його одним із фундаментальних джерел з історії Східної Європи, але хто його справжній автор – досі таємниця.

Ще в 1846 році історик-аматор Петро Сердюков припустив, що Самовидцем може бути козацький старшина Роман Ракушка-Романовський. Його біографія та відомий з літопису життєпис Самовидця майже однакові. Нині ця версія, освячена авторитетом багатьох істориків, зокрема й Михайла Грушевського, вважається практично доведеною.

Народився Роман у 1622 чи 1623 році в родині Онисима Романовського, який походив із містечка Романівка Брацлавського воєводства (тепер це село Тальнівської громади). У 1620-х роках Онисим з родиною перебрався до Ніжина та вписався у місцевий полк реєстрових козаків, де дістав прізвисько Ракушка. Звідси його сина Романа і почали називати Ракушкою-Романовським.

Це прізвище вперше названо в реєстрі козацького війська у 1649 році, коли вже палала визвольна війна Богдана Хмельницького. На той час Роман Онисимович служив у Ніжинському полку та пройшов шлях від козака до наказного полковника.

Після Чорної ради в Ніжині (1663 рік) Ракушка-Романовський служив в уряді Івана Брюховецького генеральним підскарбієм і відповідав за фінанси та економіку Гетьманщини. Він також їздив з дипломатичними місіями до Риги, Москви, Борисова, Бахчисарая і Стамбула.

Після загибелі Брюховецького й переходу Дем’яна Многогрішного на бік Москви Ракушка-Романовський залишився без посади та майна (його конфіскував Многогрішний). Він перебрався у Брацлав, де його висвятили на священника. Після Руїни Правобережжя 1676 р. оселився в Стародубі, де був до кінця життя служив у Миколаївській церкві.

Роман вів господарство, виховував синів і писав «Літопис Самовидця» («сам бачив, сам пишу»). Анонімний літопис уклав книжною українською мовою, близькою до народної, подав багато цікавих спостережень і думок.

Роман Ракушка-Романовський – прихильник незалежності України – вважав, що до втрати української державності спричинилися здирництво, авантюризм, облудність та недалекоглядність козацьких верхів.

Уперше «Літопис Самовидця» видав професор Осип Бодянський у Москві в 1846-му році. Тарас Шевченко не тільки читав «писання» Романа Ракушки, а «напам’ять знав», від чого «оживала його душа». На основі цього літопису Пантелеймон Куліш написав роман «Чорна рада».

Помер Роман Онисимович Ракушка-Романовський у 1703 році. Похований поблизу своєї церкви в Стародубі. Його сини Іван та Петро на честь батька взяли собі прізвище Романовські, яке завжди нагадувало їм та їхнім нащадкам про славетного предка.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА