На небі стало більше Янголом одним: пам’яті Героя Олексія Мельника з Тального

► Небесний легіон Тальнівщини

Життя людське, неначе

спалах, мить.

Його прожити гідно

важко дуже.

Прощай назавжди,

мій коханий чоловік,

Прощай навіки,

любий друже…

Юлія Вечеринська-Тонких

17 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в селищі Яковлівка на Донеччині загинув мешканець міста Тальне Олексій Іванович Мельник.

Про свого коханого чоловіка журналістам газети «Новий Дзвін» розповіла його дружина.

Олена й Олексій познайомилися 7 лютого 2007 року в Києві на будівництві.

– Це був мій перший робочий день, – розповідає жінка. – Спочатку ми пліч-о-пліч працювали, а згодом зійшлися й п’ять років жили в цивільному шлюбі. Офіційно одружилася 15 грудня 2015 року.

Олексій Іванович усе життя пов’язав із будівельною справою та пройшов шлях від робітника до начальника фасадного відділу. У 1996-1997 році працював на будівництві станції метро «Лук’янівська» в Києві. У 2014 – здобув диплом будівельника в Тальнівському будівельно-економічному коледжі. З 1997 по 2022 рік працював на Київському підприємстві «Укрспецбудмонтаж».

За вдачею Олексій спокійний, врівноважений, терплячий, із дружиною ніколи не сперечався, мовчки робив те, що потрібно. Часто повторював: «Кицюню, усе буде добре».

Коли 45-річний Олексій дізнався про вагітність дружини, його радості не було меж.

– Злата – наша радість, наша гордість, дуже добра дитина, – каже Олена. – Схожа на батька й характером, і поведінкою.

Жінка розповіла, що її чоловік любив читати. Особливо цікавився військово-історичною літературою. Можливо, інтуїтивно відчував, що почнеться велика війна, і готувався до неї.

З початком повномасштабного вторгнення сержант Олексій Мельник добровольцем поспішив до військкомату. З восьмого березня 2022 року в званні молодшого сержанта ніс службу як стрілець-санітар 4-ї окремої танкової бригади. Олена розповідає, що з цього часу раз у 7-10 днів летіла на фронт із допомогою нашим захисникам. Увечері обов’язково відвідувала позиції, де служив чоловік. 8 місяців разом з побратимами Воїн боронив Україну на найгарячіших точках Донеччини: Новопіль, Авдіївка, напрямок Мар’їнка – Максимільянівка, Суха Балка, Піски.

– 31 серпня 2022 року ми з Олексієм повінчалися, – ділиться спогадами Олена Мельник, – у День знань відвели донечку Злату до 1 класу, і чоловік повернувся на фронт.

У жовтні 2022 року біля села Яковлівка ворог, підтягуючи всі резерви, готувався до наступальної операції. Ситуація склалася непроста. Наші бійці щодня й щоночі стримували ворога на передовій. Від початку й до кінця сержант Олексій Мельник перебував на нульовій позиції. Побратими зазначили, що він – мужній і справжній воїн, людина слова, зразок незламності й міцності духу. Олена, плачучи, розповідає:

– О 22 годині мені повідомили, що чоловік загинув. Найперше запитала: «Де він?» О пів на першу годину зателефонував командир і сказав: «Оленочко, тримайся. З поля бою ми його забрали». У той чорний день відійшли у засвіти сім Захисників. Одного так і не забрали: наш Ігор згорів у БМП. Його дружині немає куди йти. І це дуже страшно.

Поховали Олексія Мельника 21 жовтня 2022 року на Алеї Героїв у Тальному.

– Боялася отримати сповіщення «зник безвісти», – каже згорьована жінка. – Я чоловіка ховала, я його бачила, але й сьогодні не вірю в те, що його немає.

Звитяжець навіки приєднався до Небесного Українського Воїнства. Низький уклін і вічна слава йому!

Працівники редакції газети «Новий Дзвін» висловлюють глибокі співчуття рідним Героя: мамі Ніні Павлівні, дружині Олені Володимирівні, дітям Микиті, Ірині й Златі, братам Петрові та Володимиру.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА