На «м’ясокістковому» можуть удатися до страйку

У четвер жителі Здобутку Тальнівського району скаржилися на сморід із «м’ясокісткового» заводу. Підприємство почало працювати недавно. До цього неперероблену дохлятину ховали у стихійному могильнику відразу за своєю територією.

Ми вже неодноразово писали про екологічну небезпеку від Тальнівської філії ДП «Укрветсанзавод». Публікували фотографії ледь присипаних решток, які розтягують ворони, лиси та собаки. З того часу минув місяць. Від влади і директора підприємства, депутата обласної ради Анатолія Підгорного анічичирк. Хоча раніше була обіцянка прибрати все за чотири дні.

Відтоді ситуація не те, що не змінилася, а стала значно гіршою. Могильник на виробництві, яке спеціалізується на переробці продукції тваринного походження, значно збільшився. Біля підприємства стоїть такий важкий сморід падалі, що важко втриматися навіть хвилину. Спеціалісти стверджують, що це трупний яд від якого можна легко отруїтися.

Завідувач відділенням епідеміології Тальнівської санепідемстанції Віктор Зозуля каже, що з їхньої служби забрали повноваження здійснювати перевірки підприємств та штрафувати відповідальних осіб за неналежне виконання посадових обов’язків.

– Нас суттєво обмежили у повноваженнях, – говорить Віктор Семенович. – Тепер на базі управління ветеринарної медицини, має бути якась нова служба, яка займатиметься цими питаннями.

Ситуацією справно користується керівник підприємства, депутат обласної ради Анатолій Підгорний. Він упевнений, що за отруєння людей та природи його не покарають.

Тальнівська філія ДП «Укрветсанзавод» почала виробництво із квітня цього року. Працює на дровах, які возить із Мошурова.

Та не усе так гладко на підприємстві. Продукцію на утилізацію і переробку доставляють із усієї області. За це ще й гроші платять «м’ясокістковому». Втім, працівники нарікають, що від початку року зарплати ще й не бачили. Люди доведені до відчаю.

– Заводи нам за сирьйо перераховують справно, а Підгорний робочим бреше, що Київ грошей на зарплату не дає, – скаржиться чоловік у роках.

– За медогляди у жінок брали гроші, щоб заплатити, а тепер кажуть повертати ніхто не буде. На празники й копієчки не дали. За шо паску купити? У середу, мабуть, будемо страйкувати, – продовжує інший.

Тхне не лише із могильника. Коли працює завод, у Тальному і навколишніх селах теж нічим дихати.

Відповідальний працівник, який не називає свого прізвища, виправдовується, що їдючі запахи характерні для такого виробництва. Вони повсюди, де є ветсанзаводи. Хоча визнає, що це застарілі технології і так довго продовжуватися не може. Виробниче обладнання має відповідати європейським нормам, а спеціалісти повинні працювати у сучасних умовах. Рано чи пізно доведеться ставити хоча би фільтр.

Зазначимо, поки у Тальному безвідповідальність та безгосподарність керівника ДП «Укрветсанзавод» підриває здоров’я не лише жителів міста, а й навколишніх сіл, у білоруському місті Ліда, на побудованому литовцями заводі, взагалі немає характерних запахів, бо завод має сучасні технології переробки, встановлено потужні очисні споруди. Увесь виробничий процес автоматизовано і комп’ютеризовано.

Олександр ГРИГОРУК