Вісті Черкащини На Аландських островах тальнівчанка проводить майстер-класи з писанкарства
Тальнівчанка Оксана Солошенко живе й працює на Аландських островах (автономії у складі Фінляндії). Вона населена фінськими шведами й має особливий статус. Більшість віруючих – лютерани. Найбільший острів – Аланд, на ньому знаходиться столиця автономії Магієгамн. Там, у будинку асоціацій ÅBF – Åland, пані Оксана три роки навчає місцевих мешканців писати писанки. У них наш народ поєднав і творче мислення, і навколишній світ в усіх його формах і кольорах. Писанкарство – досить складне мистецтво, яке потребує особливого терпіння і вправності. Оволодіти ним швидко вдається далеко не кожному.
«До цієї передвеликодньої обрядодії завчасу готувалися всією родиною. Чоловік робив писачки. Діти допомагали матері виготовляти з природних матеріалів «фарбу»: відвар цибулиння, сік кропиви й фіолетової капусти. Червоний колір добували з хробачків, які живуть на корені суниці.
Їх збирали, сушили й перетирали. Коли все було готове, батьки з дітьми гуртом творили маленькі шедеври. Це заняття зближувало сім’ю, – пояснює майстриня Оксана й додає: – Однак першу писанку у Великий Четвер писала господиня. Коли всі в хаті засинали, вона, умившись джерельною водою й одягнувшись по-святешному, молилася Богу й починала священнодіяти».
Наша героїня творить писанку – символ самого життя й безсмертя роду – упродовж багатьох років. Цим мистецтвом захопила синів Захара й Назара. Ота писаночка, яку матуся передає в руки своїм дітям, здавна свідчить про міцний зв’язок поколінь. «Залежно від задуму й майстерності, розписую яйце від тридцяти хвилин до двох годин. Сідаю до роботи ввечері й пишу до глибокої ночі, не помічаючи, як спливає час. Сповна зосереджуюся на цьому, бо ж писанка не терпить хиб», – каже майстриня.
За її словами, фіни приходять на заняття не лише навчитися чогось нового (не лише писанкарства!), а й поспілкуватися. Їм усе цікаве. З цими людьми легко налагодити зворотний зв’язок. Тому на майстер-класі, як то кажуть, не підеш за раніше складеним сценарієм. На прохання присутніх, українка розповіла про наші традиції, які істотно відрізняються від місцевих. Фіни дізналися, що Великдень в Україні – найбільше свято, що українці готуються до нього ретельно. Прикрашають квітами й вінками оселі, готують традиційні страви: фарбують крашанки, печуть паски й сирну здобу, смажать м’ясо. На Великдень у церквах проходить святкова літургія, під час якої священник окроплює вірян та їхні великодні кошики свяченою водою.
«Потім перейшли до писанки, – каже Оксана Володимирівна. – Я розповіла фінам, що кожна – це особливий світ, бо несе в собі глибинний зміст, який читається за символами. Наприклад, розмаїті квіти значать здоров’я. Безкінечники, сварга, тварини, кривульки – життя. Пряма лінія – землю, а хвиляста – воду. Крапочки – зернятка, що мають прорости. Писанка, пофарбована жовтим і зеленим, символізує сподівання хлібороба на багатий урожай. Трикутник (символ Святої Трійці, хрест), чотириніг (символ Всесвіту, святий знак), кривульки (безкінечність життя) на писанці означають, що людська душа безсмертна, а віра в Господа дає людині сили. І це лише дещиця з народної скарбниці писанкарства. Далі всі – від восьмирічних дітей до пенсіонерів – узялися за малювання. Мені подобається живе спілкування з ними. Фіни не бояться помилятися або перепитувати, коли щось не зрозуміли. Усі писанки ми сфотографували, і люди забрали їх додому».
Ще пані Оксана розповіла, як святкують Великдень на Аландських островах. Його квітковий символ – нарцис. У лютеранстві Великодня ніч – найвища точка всього церковного року. Богослужіння починається в суботу, незадовго до півночі. Особливу увагу в цій службі приділяється вогню й воді. Недільного ранку діти шукають дари пасхального зайця: фарбовані яйця найнеймовірніших кольорів та відтінків, іграшки, сувеніри тощо. На Великдень фіни обдаровують не лише дітей, а й рідних, друзів, знайомих та незнайомих людей. Напередодні готують великодні страви: запечену, смажену й копчену рибу, різноманітні оселедці, картоплю, на десерт – сирну великодню бабку й мему, смачний десерт із солоду, приправлений вершками.
Закінчуючи розмову, Оксана Солошенко вітає всіх зі світлим святом Великодня й зичить міцного здоров’я, щастя, доброї долі й миру.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
