Вісті Черкащини Митрополит Іоан молився за Перемогу України у Петропавлівському храмі ПЦУ в Тальному
30 червня у Петропавлівському соборі ПЦУ, що у Тальному, з нагоди храмового свята первоверховних апостолів Петра і Павла відбулося святкове богослужіння. Його очолив митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан. Йому співслужили священники міста Черкаси, Тальнівського благочиння та єпархії села Леськи на Черкащині Православної церкви України.
Біля будівлі Петропавлівського храму шанованих гостей зустріли міський голова Василь Сідько та депутат Черкаської обласної ради Ігор Новицький, вихованці ліцею №3 та недільної школи разом з вчителями-наставниками: настоятелем храму протоієреєм отцем Андрієм Гаргатом та Русланою Євтушенко, учителькою початкових класів. Діти привітали владику Іоанна та гостей віршами і за традицією вручили запашні короваї. Митрополит Черкаський і Чигиринський благословив дітей, потім розпочав Божественну літургію, яка тривала близько 2 годин.
Під час служби у храмі церковні пісні прослави та подяки Богові співала сім`я отця Олександра з Червоної Слободи – матінка Євгенія, син Ваня та 2 доньки Настя і Ксюша, які мають прекрасні ангельські голоси.
Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан звернувся до парафіян з вітальним словом.
– Дорогі браття і сестри! Шанувати Святих Апостолів Петра і Павла перейшло до нас від католицької римської церкви. Коли Господь Ісус Христос запитував в учнів своїх, за кого мене мають люди, Апостоли відповідали, що він є Пророк Ілля, інші – Месія. Тоді Господь спитав: «А ви за кого мене рахуєте?» Ті мовчали, боялися щось відповісти, остерігалися осуду чужої думки. Серед усіх був сміливець Апостол Петро, який промовив: «Ти є Христос! Син благословенний!» Тобто ти є Месія. І Господь сказав: «Ти, Петро, є камінь і на цьому камені побудуєш церкву свою». Як православні церкви тлумачать ці слова? Камінь – це є істинне сповідання віри в те, що Ісус є істинно Христос, і Бог, і Син благословенний. А далі Господь, продовжуючи свою проповідь, сказав, що Петру належить постраждати в Єрусалимі і бути вбитим грішниками. Той не хотів цього. «Нехай не буде так», – говорив Петро Господу. Але почув від Спасителя слова: «Ти Петро і камінь віри чи ти сатана? Відійди від мене, – сказав Господь, – відійди від мене, сатано! (Сатана –це супротивник Бога). Ти думаєш про людське, а не про Боже», – почув він від Спасителя. І Петро скорився, служив Господу до кінця днів своїх.
Коли ми говоримо про Святих Апостолів Петра і Павла, їхня роль нічим не більша від інших, бо 12 Апостолів – це є підвалина церкви. На 12 каменях фундаменту Господь збудував свою церкву. Кожний з Апостолів є рівноосвячений, рівнонатхненний і перед Богом рівнодостойний, хоча одні більше трудилися, інші – менше. Наприклад, Павло трудився там, де не було жодного з Апостолів, інші поширювали віру Христову в Індії, Африці, в Україні. Тому всі з Апостоли рівні. І стати їм основою церкви – це поклик Бога. На них зійшов Дух Святий, вони змінилися в своїй природі. Їхня людська природа отримала надзвичайні природні здібності, а розум, воля, почуття, очищаючись від скверни, наповнюються духоносними поняттями і побожними почуттями. Нехай за молитвами Святих Апостолів Петра і Павла Господь дарує благодать вам, дорогі брати і сестри, громаді Тальнівщини та всій Україні.
Віряни разом з сім’ями прийшли до храму, аби вистояти службу, помолитись, поставити свічки за здоров’я рідних, воїнів, поранених, хворих. Мали можливість посповідатися та причаститися. Жінки, бабусі тримали на руках немовлят, яких після служби підносили до Причастя.
У кінці літургії настоятель храму протоієрей отець Андрій Гаргат привітав митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана квітами та виголосив промову.
– Ваше преосвященство, дорогі браття і сестри, парафіяни, жителі села та міста, гості! Слава Ісусу Христу! Хочу подякувати за Ваш приїзд, Ви завжди знаходите час, щоб вшанувати пам’ять Апостолів Петра і Павла, на честь яких храм цей названо. Раді Вас вітати. Дякуємо за Вашу молитовну опіку не тільки парафіянами і духовенством, а й військовими капеланами. Наші воїни особливо потребують опіки духовної, підтримки моральної. Хотілось, щоб наша громада зростала духовно. Ми вшановуємо Собор Апостолів. Хай Господь дарує всім здоров`я, миру, любові, злагоди. Нашим воїнам і всім українцям Перемоги. Всьому багатостраждальному народові, церкві нашій, яка несе нелегкий хрест сьогодення, відродження. Вам, Владико, вам, духовенство, многії благії літа.
Хор сім’ї отця Олександра, півчі тальнівського церковного хору (Лариса Мисько, Людмила Нестеренко, Валентина Атаханова) та всі присутні виконали «Многая літа».
Владика Іоан подякував за гарне свято. Для нього Великою радістю є помолитись з Тальнівською громадою за мир, за любов між усіма людьми. Щоб у громаді росла любов, довіра і благодать. Щиро подякував хору, який молитовним співом радував присутніх. Передав вітання будівничим цього храму Володимиру Петровичу та Лілії Петрівні Мовчанам. Закінчилося святкування у храмі благословенням усіх парафіян, спільним фото духівництва та мирян, смакуванням каші. На обличчях присутніх були посмішки.
Після служби митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан поспілкувався з журналістами.
Скільки храмів УПЦ (мп) на Черкащині перейшли до українського православ’я?
– Кожного тижня змінюється статистика, уже більше 100 громад за час широкомасштабної війни.
Як віряни на це реагують?
– Вони є ініаціаторами переходу до ПЦУ. Частина українців є зазомбовані, не змінили думки щодо ролі Московії.
Чи змінилася роль церкви під час війни?
– До війни церква виконує свою місію спасіння побожних християн. Коли почалась війна, наша церква розвінчувала пропаганду «русского мира». Дуже активно включився московський патріархат (5-а колона в Україні), яка почала переконувати, що не треба воювати з братами слов`янами – російськими військами. Український патріархат переконував, що це вороги, людиноненависники, які служать дияволу. Нам треба з ними воювати так, як Ангели на небесах, які скидають з себе демонів. Викинути ворогів з України, як демонів. Храми Черкащини ведуть волонтерську роботу. Священники стали організаторами на своїх парафіях гуманітарної та волонтерської допомоги амуніцією, приладами (тепловізорами, безпілотниками, БПЛА). В цьому руслі продовжуємо цю діяльність. Під час війни церква зайнялася справою військового капеланства, більше 500 священників є військовими капеланами ЗСУ, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України. Не вистачає священників для того, щоб посісти всі посади у наших військових підрозділах. Духовенство веде активну роботу, щоб допомагати громадам, які рвуть з «русским миром» по всій Україні та переходять до Православної церкви України.
– Я йду в храм, щоб помолитись за наше спасіння. Після служби мені стає легше на душі, мене осіняють світлі помисли, – говорить Лєна Фірсенко з Тального, яка за покликом душі відвідує храм щонеділі та у великі свята, а ще трудиться там – прибирає, продає свічки, ікони та інше.
– Додому йду з благословенням та чистими помислами, – так говорить тальнівчанка Лариса Мисько, яка ходить до храму з його заснування.
Марія БІРЧЕНКО
