Вісті Черкащини Мистецтво з Тальнівщини: як народжуються мрії на папері
Що може приховувати простий олівець та аркуш паперу? Для Софії Гончарук, юної художниці з села Тальянки на Тальнівщині й вихованки ТБДЮ, – це двері у власний всесвіт, наповнений яскравими почуттями, безмежною фантазією і глибокими роздумами про навколишній світ.
Перші штрихи – з родинного тепла
Її шлях у мистецтві розпочався ще в дошкільному віці. Перший малюнок, який дівчинка пам’ятає, – зображення своєї родини: вона сама, мама, тато й сестра. На білому аркуші паперу, у кількох дитячих лініях, сповнених любові. Малюнок був простим і наївним, як і личить дитинству, але вже тоді в ньому відчувалася особлива теплота й щирість – риси, що й досі впізнаються в кожній роботі Софії.
З часом малювання стало для неї способом розповідати про свої почуття, фантазії та уявлення про світ. Із кожним роком її хист зростав, а разом із ним – і прагнення творити більше, глибше, сміливіше.
Творчість без меж
Юна мисткиня – активна учасниця всеукраїнських конкурсів. У 2024–2025 навчальному році представила свої роботи на престижних творчих змаганнях, зокрема: «Я маю ПРАВО на життя», «Космічні фантазії», «Птах року», «Зоологічна галерея», «Знай і люби свій рідний край». Кожен конкурс – можливість висловитися через малюнок, поділитися своїми думками, почуттями, поглядом на світ. Представлені Софією роботи – то цілі візуальні історії, сповнені сенсів, настроїв і символів.
Натхнення вона знаходить у найрізноманітніших джерелах: улюблених книжках, аніме, комп’ютерних іграх, фільмах та мультфільмах. Кожен персонаж, який її вражає, з’являється на папері – уже в її баченні. Дівчина не копіює, а переосмислює: додає характер, емоції, щось особисте й упізнаване.
Улюблені інструменти й особлива атмосфера
Серед усіх художніх засобів найбільше цінує простий олівець. Його можливості – від тонкого, майже прозорого ескізу до насиченого, глибокого штриха – повністю відповідають її стилю. Софія Гончарук створює роботи, що «дихають» світлом, повітрям і настроєм. Малювання для неї – то процес, що потребує тиші всередині й гармонії зовні. Саме тому завжди малює під музику. Вона допомагає відчути ритм роботи, налаштовує на потрібну емоцію, відкриває внутрішній простір для натхнення.
Попри юний вік, дівчина вже добре знає, що для неї означає мистецтво. Не орієнтується на відомі імена й не прагне повторювати чужий стиль. Її шлях – пошук власного голосу. Найважливіше для неї – бути щирою у творчості, залишатися чесною перед собою і глядачем.
«Софія – дуже світла дитина. Вона завжди малює з душею, і це видно в кожній її роботі. Не боїться бути собою, і саме це робить її особливою», – каже про свою вихованку Надія Маляренко, керівниця зразкової студії «Берегиня».
Глибина образів і любов до України
Особливо значущою роботою для нашої героїні стала її ілюстрація, створена для конкурсу «Я маю ПРАВО на життя». Це – символічний образ України як сильної, духовно багатої жінки. Джерелом натхнення стали народні обряди, традиції, звичаї. Малюнок – то міст між минулим і сучасністю, між глибоким корінням і живим сьогоденням.
У роботі Софія втілила віру, надію й любов – риси, що, на її думку, живлять український дух і наближають перемогу. У кожній лінії – щире прагнення зберегти нашу ідентичність, силу й правду. Це не образ, а послання, що промовляє мовою серця.
Мрії на горизонті
Юна художниця прагне не тільки малювати, а й ділитися своїм мистецтвом з іншими. Велика її мрія – провести виставку у Сан-Франциско, місті, що славиться відкритістю до нових ідей і сучасного мистецтва. Вона впевнена: саме там її роботи могли б знайти вдячних глядачів, які побачили б у них глибину й смисл.
Ще один задум – створити масштабну нічну картину. Це має бути твір, що передає магію пізнього вечора чи ночі. Уявіть собі темну вулицю, освітлену лише кількома ліхтарями. Їхнє світло вирізьблює з темряви деталі: фактури стін, тіні дерев, відблиски на калюжах. Авторка хоче показати, як світло й темрява взаємодіють, як кожна пляма тіні має свою роль. Це має бути картина, у яку глядач захоче зануритися.
Замість епілогу
У світі, де часто бракує щирості та тепла, історія Софії Гончарук – ковток чистого повітря. Вона доводить: навіть із найменших початків може вирости велике мистецтво, що торкає серця. Її творчість – це мрія, яка оживає на папері, і покликання, що веде вперед.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
