Минуло 7 років, як у війні на Сході загинув Віталій Малиш з Тальнівщини

29 серпня 2014 року – «чорний» день в історії нашої держави. Того дня Україна втратила десятки сотень своїх синів і доньок – найбільше за весь час війни на Донбасі. Під час виходу так званим «зеленим» коридором з Іловайського котла наші бійці були підступно розстріляні російськими найманцями. Указом Президента Володимира Зеленського з 2019 року цей день офіційно визначений Днем пам’яті захисників України.

В офіційному списку воїнів, які загинули 29 серпня, ім’я нашого земляка– уродженця с. Павлівка Перша Віталія Малиша. У вересні тіло хлопця було знайдено пошуковою групою «Чорний тюльпан» у полі в урочищі Червона Поляна, неподалік від села Чумаки. Віталій був упізнаний за тестами ДНК та похований у рідному селі 28 березня 2015 року.

Указом Президента України від 8 квітня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Віталій Малиш нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

2 червня цього року йому виповнилося б 30. Обірвані мрії, нездійснені надії, несказані найважливіші слова – обірване юне життя. «Кажуть, час лікує, насправді, – ні. Ніколи ця рана не заживе. Скільки б років не пройшло, мені дуже важко, а особливо, в ці дні», – каже Ганна Василівна Гапочкіна, мати загиблого.

Односельці вшановують світлу пам’ять юного героя-земляка. Провідуючи могилки своїх рідних, обов’язково заходять до Віталія, віддати шану молодій людині, яка загинула за Україну, за наше майбутнє. І цього дня у селі відбувся мітинг-реквієм на знак вшанування земляка-героя. Мама героя, його друзі, односельці, сільський староста та адміністраторка, члени Тальнівської спілки ветеранів та учасників АТО поклали квіти до меморіальних дошок, які встановлені у Павлівці Першій, та на могилі Віталія.

У Тальному ж вчора відбувся забіг в пам’ять загиблих захисників України.

Герої не вмирають!

Ліна ЯЛОВСЬКА