Мовний табір, рибалка та донати для ЗСУ: жителька Тального про життя та адаптацію у Фінляндії

Жителька Тального Наталія Левицька нині перебуває у провінції Похьянмаа, Західний регіон Фінляндії. Має двох діток, 12-річну доньку Дашу та 7-річного сина Максима. Вперше за кордон жінка поїхала у 2021 році за робочою візою працювати на теплиці, де вирощують – помідори, огірки, паприку. Діти на той момент були в Тальному із бабусею. З часом Наталя познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Русланом, який 5 років живе у Фінляндії.

– Ми живемо у цивільному шлюбі, готуємо документи, адже хочемо розписатися. На момент війни я була в Україні у відпустці, мала їхати на роботу, бо конт­ракт, і вирішила дітей забрати із собою. Мама їхати не захотіла. Мій тато на війні. До повномасштабного вторгнення він був 4 роки в АТО, через те мама вирішила, що буде його чекати вдома, – ділиться наша співрозмовниця.
Із дітками до Фінляндії вони приїхали 8 березня 2022 року. У місто Нерпес, де нині й живуть. У місцевій школі керівництво того містечка організувало мовний адаптаційний табір, який відвідує багато українських діток, а також в’єтнамці, шведи та самі ж фіни. Зі слів жінки, все літо із дітками займалися вчителі в ігровій формі та вивчали шведську мову. У середині серпня почався навчальний рік і діти пішли до школи. В учбовому закладі був створений клас «språkklas», де діти вивчали досконало шведську мову, вивчення полегшили планшети та спеціальні програми. Були також математика, трудове навчання і фізкультура. У навчанні дуже допомагала помічниця вчителя – українка Ірина.
– Діти непогано освоїли шведську мову, донька отримала навіть стипендію (40 євро) за те, що старанно вчилась. Мені подобається, що у школі всі діти на перерві не сидять в класі, а завжди гуляють надворі незалежно від погоди, – каже Наталя.

У регіоні де мешкають Левицькі, часто проводять благодійні ярмарки на підтримку нашої Батьківщини, а виручені кошти відправляють на потреби України. Крім того, у магазинах «HalpaHalli» поставили контейнери де приймають пусті бляшанки від консервів, картон і парафін для окопних свічок.
– У сусідньому селищі один пенсіонер разом із сином зварювали буржуйки і відправляли до України мікроавтобусом, – каже пані Левицька.
У вільний час від роботи і навчання жінка із чоловіком та дітками їздять на рибалку. Катаються на велосипедах і, незважаючи на холодне літо, встигають навіть покупатися у заливі. Діткам подобається там, хоча донечка сумує за друзями і однокласниками та улюбленим котиком. З часом донька та син Наталії адаптувалися у іншій країні. Мову знають непогано бо вже спілкуються з однолітками шведською.
– На жаль, із мовою було спочатку тяжко, я англійської зовсім не знаю, але чоловік знає непогано, спочатку він перекладав. Потім ми почали ходити на інтеграційні курси шведської мови. Мова нелегка, але ми вчимо, освоюємо, навіть вже можемо трішки спілкуватися шведською, – ділиться Наталя.
Також жінка розповіла, що її донечка у травні їздила в Хельсінкі на спортивні змагання естафет-карнавал «Staffetkarnavallen», де брала участь у спортивному забігові, і її команда увійшла у вісімку найкращих.
Левицькі дуже сумують за своєю Батьківщиною і продовжують донатити на ЗСУ, аби наблизити Перемогу нашої України.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: «Полковнику – все, людям – закон»: жителі багатоквартирного будинку у Тальному нарікають на поліцейського чиновника, який зробив парковку на клумбі біля багатоповерхівки

Читайте нас також в Telegram!