Вісті Черкащини Мовний фронт Тальнівщини – частинки великої України: Як говорити правильно
Напередодні Дня української писемности ми згадуємо: мова – не лише засіб спілкування, це наш духовний дім, наш фронт і наша зброя. Про мовний етикет, типові помилки й силу живого слова розповідає консультантка Комунальної установи «Центр професійного розвитку педагогічних працівників Тальнівської міської ради» Валентина Качан.
Слово має силу: говорімо точно
«Мова – це відчуття, – переконана вона. – І навіть одна правильна чи хибна фраза може змінити враження від людини». Українці часто несвідомо користуються суржиком, кальками з російської або «модними» іншомовними словами, хоча мають свої – точніші й виразніші.
Було – стало
Да – так, авжеж, атож, безперечно. Дивись, який прикольний – поглянь, який кумедний! По-любому зробимо – у будь-якому разі зробимо! Приймати участь – брати участь. Я в шокє – приголомшена!
«Таких виразів – тьма, – каже пані Валентина. – Натомість українська мова – глибока й багата. Одне слово може мати десятки відтінків». Наприклад, гарний: вродливий, красовитий, ладний, славний. Словник пропонує нам на вибір понад 30 слів-синонімів. Поспішний, безладний рух та дріб’язкові справи називаємо метушнею, сум’яттям, біганням, мотаниною, веремією, суєтою. Усього – близько 30.
Живе слово, запозичення й сленг
Мова розвивається, як і світ довкола. Запозичення – не вороги, якщо вони доречні. «Коли маємо український відповідник, варто користуватися ним: електронна пошта замість емейлу, допомога онлайн замість онлайн-сапорту, – пояснює консультантка. – А де українського слова ще немає, як у месенджері чи стартапі, запозичення цілком природні».
Сленг – теж частина живої мови. Молодь активно творить нові слова: кайфово, движ, крінж, краш. «Це нормально, – усміхається Валентина Качан. – Мова жива, доки змінюється. Мертва не має сленгу».
Граматика емоцій
Традиційні українські вітання – то окрема поезія. Ми кажемо «добрий день, добрий вечір, добраніч». Ці форми сягають корінням у давні обряди, колядки й щедрівки. Лише вранці й уночі природно звучать побажальні форми «доброго ранку» й «доброї ночі». «А от популярне “Доброго вечора, ми з України” – цікавий приклад того, як мова змінюється під впливом почуттів, – пояснює філологиня. –Формально воно не за правилом, але народ уже сприймає цю фразу як частину мовної культури». До вітальних формул сьогодні додалися сучасні побажання. Гарного дня! Мирного неба! Теплого вечора! створюють атмосферу доброзичливості й підтримки.
Прощання пахнуть Україною
Українські слова прощання щирі й барвисті: до побачення, бувай, бувайте здорові, на все добре, з Богом! А ще – теплі, майже забуті: будь при добрі, щасливої дороги, хай щастить! Бувай здоровий, друже, – то не формальність, а щире побажання.
Мовна пам’ять і спротив. Код нації
Українська мова витримала століття заборон і принижень. Її намагалися знищити й замінити, починаючи від Валуєвського циркуляра 1863 року та Емського указу 1876 року, які фактично забороняли українське слово, аж до радянських репресій і політики русифікації у XX столітті. Ця історія боротьби перетворила мову на код нації. «Вона вижила завдяки силі духу й мовній пам’яті мільйонів українців, – підкреслює Валентина Качан. – Наше завдання сьогодні – розмовляти рідною та усвідомлювати, яку ціну було сплачено за кожне вимовлене українське слово».
Сьогодні наша мова переживає своє відродження, повертаючись у всі сфери життя, зміцнюючи свою позицію як державна та європейська мова.
Післямова
Мова – серце нації. Це пісня, що не замовкає навіть у мороці. Коли ми кажемо дякую замість спасибі, перепрошую замість вибачте, пригостімося замість давай поїмо, то живемо в гармонії зі своїм корінням. Бо поки звучить українське слово, доти жива Україна.
Говорімо чітко, природно, з любов’ю. Не біймося звертатися: Маріє, Олено, Україно! І пам’ятаймо: мова – фундамент нашої незламности, це теж фронт.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
