Вісті Черкащини 
Мова як спадщина і свято як пам’ять: у Тальному підлітки досліджували народні традиції краю
У Тальнівському музеї історії відбулася змістовна та по-особливому тепла зустріч, приурочена до Міжнародного дня рідної мови. Цього дня до осередку збереження пам’яті завітали учні 9 та 10 класів навчально-виховного комплексу ЗОШ №1–гімназії разом із директоркою закладу Раїсою Карман та вчителькою української мови Наталією Рев’якіною. Серед присутніх – здобувачі освіти, які вже беруть або планують брати участь у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України.
Зустріч поєднала одразу кілька важливих тем: 35-річчя від дня виходу першого числа народознавчого вісника «Світовид», пошукову роботу з його підшивками та вшанування рідної мови як духовної основи нації.
Учасникам заходу презентували відеороботу «35 років з дня видання першого числа народознавчого вісника «Світовид». Саме це видання стало джерелом для практичної частини зустрічі – дослідницької роботи з архівними підшивками за 1991–1996 роки.
Як зазначалося під час заходу, школярі працювали не просто з газетними матеріалами, а фактично формували мовний репозитарій краю. Зокрема, йшлося про укладання частотного словника.
– Словнички бувають різні. Ми приділяємо особливу увагу етимологічним, але цього разу складаємо саме частотний словник до видання «Світовид». Діти шукають мовний репозитарій, який у подальшому стане основою для наукового дослідження нашого краю. Оскільки це мовний аспект, нам важливо простежити, які слова найчастіше вживалися, як формувався мовний простір Тальнівщини. Вникаючи в історію свого краю через слово, ми глибше розуміємо його духовну спадщину, – пояснила директорка НВК ЗОШ №1–гімназії Раїса Михайлівна.
Учасників розподілили на три команди. Кожна отримала підшивки видання і завдання: відшукати та виписати згадки про народознавчі свята Тальнівщини у різні пори року – взимку, навесні, влітку та восени. Робота вимагала уважності, вміння аналізувати текст, виокремлювати головне.
У результаті спільної праці учні створювали своєрідний календар народних свят Тальнівщини. Серед знайдених у «Світовиді» – Різдво, Водохреще, свято Миколая, Масниця, Великдень, Калита та інші обрядові події, які формували річний цикл життя громади.
Особливо багатим виявився зимовий період – за словами учасників, саме зимові святки були найчастіше відображені на сторінках видання. Весняні, літні та осінні традиції також знайшли своє місце у підсумковому переліку.
Таким чином, юні науковці не лише повторили відомі з дитинства назви свят, а й побачили, як вони відзначалися на Тальнівщині в різні роки, які звичаї та обряди супроводжували ці події, як вони описувалися в локальному народознавчому віснику.
– Захід було приурочено до Міжнародного дня рідної мови, який щороку відзначають 21 лютого. Його історія бере початок з подій 1952 року в Бангладеш, коли протестувальників було розстріляно за прагнення зберегти рідну бенгальську мову. Згодом ЮНЕСКО затвердило цю дату як міжнародне свято, а в Україні його офіційно відзначають із 2000 року, – розповіла директорка музею Світлана Проценко.
Під час зустрічі наголошувалося: мова – це не лише спосіб спілкування, а історія народу, його світогляд і пам’ять поколінь. Українську мову століттями намагалися знецінити та знищити, однак вона вистояла, збереглася і продовжує розвиватися. Нею народжуються, кохають, пишуть вірші й пісні, нею захищають свою державу.
Символічним доповненням стала підготовлена з фондів музею виставка підручників з української мови та читанок різних років видання – 1912, 1917, 1918, 1919, 1922, 1927, 1929, 1945, 1954, 1962, 1966, 1975, 1992 років. Ці експонати стали наочним свідченням того, як змінювалися підходи до вивчення мови, як формувався навчальний процес у різні історичні періоди.
Ідея та текст заходу належать директорці музею Світлані Проценко. Тему дослідження визначила старша наукова співробітниця Ольга Приходько. Відеопрезентацію підготував науковий співробітник Олександр Лущан.
Учасники заходу подякували також педагогам НВК за співпрацю та підтримку наукових ініціатив учнів. Як було зазначено під час зустрічі, частина учнів уже має вагомі здобутки у науковій діяльності, інші лише готуються зробити свої перші кроки в дослідженнях.
На завершення присутнім вручили незвичні дарунки – насіння чорнобривців із підписом: «Плекайте рідну мову, як цю квітку». Чорнобривці як символ рідної землі стали влучною метафорою: мову, як і квітку, потрібно доглядати, берегти й примножувати.
Цього дня українське слово у стінах музею справді заграло всіма барвами – у старовинних підручниках, у рядках «Світовиду», в обговореннях присутніх і в живому зацікавленні молоді до історії свого краю.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
