Молодий викладач Тальнівського коледжу облаштував вдома друкарню

29-річний Андрій Перцьовий із Тального працює викладачем ІТ-технологій у Тальнівському будівельно-економічному коледжі. Зацікавленість комп’ютерною технікою з’явилась у нього ще в дитинстві. Тож коли прийшов час обирати професію, спочатку закінчив коледж, у якому зараз працює, потім здобув ступінь бакалавра у ЧДТУ. Далі була армія, а ще пізніше – робота у місцевому видавництві. За 8 років роботи почерпнув там чимало галузевих знань, а нещодавно і сам зареєструвався як видавець. Вдома у одній із кімнат облаштував за кілька років невелику друкарню, придбав якісні принтери (струйний та лазерний) японського виробництва, самотужки розробив, виготовив та зібрав стелажі для різних станків та для зберігання паперу від найменшого до найбільшого формату (а це А3), що може надрукувати. До слова, папір або ж замовляє у постачальників, або їде сам у Черкаси чи у столицю. Каже, що такі принтери, як має вдома, не кожен може собі дозволити. Та й в обслуговуванні вони дорогі. Для прикладу, заправка такого обійдеться у 10 чи й більше разів дорожче, ніж аби заправити простий офісний принтер. Елементарний ремонт техніки робить сам, що складніше – консультується по телефону з фахівцями та намагається розібратися в причинах поломки та усувати їх.

– Якщо потрібно роздрукувати плакат більшого формату, замовляю такий друк у більш професійних друкарнях – в Умані, Черкасах чи Києві. Або ж, якщо це влаштовує клієнта, можна надрукувати і потім склеювати, – розповідає Андрій.

У своїй невеличкій домашній друкарні Андрій втілює ідеї своїх клієнтів у життя, а іноді макетувати ту ж візитку, брошуру чи листівку доводиться з нуля, проявити свою творчість і власне бачення готового продукту, а потім погодити із замовником. Працює переважно з простими, нескладними програмами. Пробував і професійні, проте, як зауважує, зручності вони не додали. Від макетування, дизайну, верстки (енергоємних та складних етапів) до друку, зшивання та поклейки – через усі ці процеси проходить книга, перш ніж ми побачимо її такою, як звикли бачити на полицях бібліотек та книжкових магазинів. Чого тільки варте виготовлення твердої палітурки для книги.

– Зараз якраз працюю над однією книгою, – каже молодий видавець. – Бракує трохи часу, щоб закінчити макет. Можу друкувати книги накладом від одного примірника. Якщо ж об’єм великий, то й часу це займе більше, оскільки роботу я виконую сам. Помічників у мене немає, адже важко знайти людину та пояснити їй складно, якою саме я бачу цю книгу чи ту ж брошуру. Іноді я раджуся зі своєю сім’єю, коли приходить такий момент, що не знаю, як мені рухатись далі. Або ж раджуся із клієнтом. До речі, вже 2 чи 3 роки, як я щороку розробляю календар із сімейними фотографіями.

Про своє захоплення друком Андрій Перцьовий радо ділиться зі своїми студентами. Деякі з них, переважно старшокурсники, розпитують про це свого викладача й самі, щойно дізнаються, що він вдома облаштував друкарню. До речі, із неї, бува, молодий викладач не виходить по кілька годин – справа цікава, затягує. Перерви робить хіба що на каву, сніданок чи обід.

Ольга ОСІЯНЕНКО