«Мій основний принцип – не обідити людей»: фермер з Тальнівщини поділився секретами успіху

У середині червня, коли колос наливається зерном, даючи надію на добрий врожай, фермери України відзначають своє професійне свято. Напередодні ми побували в одного із них – успішного фермера із села Шаулиха, що на Тальнівщині, Василя Хмельницького. Чоловіка застали на господарському дворі, який він ділить з іншими сільгоспвиробниками села. До речі, таку дружню співпрацю і взаєморозуміння між фермерами зустрічаю вперше. Чоловік показує трактора, новеньку сівалку, що придбав у цьому році. Розповідає про себе, як почав фермерувати:
– Я народився в Шаулисі, з діда-прадіда землероб. Ким бути питання не виникало. Знав змалку – працюватиму біля землі. Мій батько був механізатором, мама працювала в ланці, на фермі. Коли закінчив школу, пішов навчатися у Лисянське ПТУ на механізатора. Відслужив, одружився. Працював в колгоспі трактористом, водієм, згодом завгаром та інженером, а у 2000 році мене обрали директором СТОВ «Шаулиха», яке проіснувало до 2005 року. Тоді люди почали забирати паї, шукати, де краще, тому товариство і розпалося. На паях моєї родини та ще декількох, орендованих у односельців, я створив власне підприємство «Фаворит». Маючи 42 гектари землі, почав господарювати. Не скажу, що було легко. Фермер тоді і фермер зараз – це небо й земля. Не вистачало техніки, за збіжжя давали копійки – були моменти, що опускалися руки. Тільки завдяки підтримці родини вдалося витримати.
Чоловік з гордістю показує свої поля, які щедро набираються в колос, підростають і міцніють соняшники, пнеться до сонечка соя. Каже, що кожен ранок починає з того, що об’їжджає свої ниви, аби бачити, чи не завелися шкідники, чи бур’яни не забивають: де треба підживити, а де й гербіцидом покропити. Радіє фермер, беручи в руки зелений колосок, що наливається соком, каже: «За всіма прогнозами, цьогорічний урожай буде добрий, аби тільки погода не підвела, бачите, які дощі йдуть».
Праця фермера, тільки на перший погляд, легка і така, що приносить великі прибутки. А скільки труда, терпіння та хвилювання в кожному зібраному центнерові. Згадаймо засушливе літо та суху осінь минулого року, холодну й дощову нинішню весну. Фермерам доводиться підлаштовуватися під погодні умови: так минулої осені не сіяли зовсім ріпаку, зачасту й пересівати доводиться, як от, кукурудзу цьогоріч.


В арсеналі Василя Васильовича є новенький трактор МТЗ-80, сучасна сівалка, дві вантажівки (ЗІЛ та ГАЗ-53) та старий комбайн, щоправда, його використовують лише на людських городах. На полях фермер збирає вражай найманим комбайном, каже, так рентабельніше й швидше. У сусідньому Лісовому живе хороший товариш Хмельницького Михайло Глийовий, який також фермерує. У його господарстві Василь Васильович і орендує «Джондіра» на жнива. А ще всі фермери й одноосібники в Шаулисі дуже дружні між собою, підтримують один одного. Василь Васильович, наприклад, допомагає одноосібнику Миколі Попсую, а той – йому. «Як я кроплю, він воду підвозить, як він виходить в поле – то навпаки, я за водовоза. Без цього – ніяк. Один не виживеш», – вважає Хмельницький. А ще фермеру допомагає вся дружня родина: у Василя Васильовича дві дорослі доньки, двоє хороших зятів, троє онуків, дружина та старенька мама, яка незабаром святкуватиме своє 85-річчя. Працюють всі дружньо та завзято і вдома, й на господарстві. Менша донька веде бухгалтерію.
Зібране зерно звозять у комори, які знаходяться на колишньому колгоспному току, поряд зі складськими приміщеннями інших сільгоспвиробників. Якщо гарний врожай і не вміщається в комору, відразу продають з поля. Хоча це й не дуже вигідно, адже ціна практично завжди зростає. Як от, соняшник восени був по 10 гривень, а навесні вже 26, – розповідає фермер.


– Як би важко мені не було, я ніколи не нарікаю. Бо люблю землю та працю на землі. Я працював у колгоспі, знаю всю роботу. 5 років на керівній посаді також дали певний досвід. Мій основний принцип – «не обідити» людей. Ми маємо 12 пайовиків. Їм платимо у грошовому еквіваленті – в минулому році більше 10000 грн. вийшло, а також оремо, сіємо, культивуємо, збираємо, якщо кому треба. Ніколи я не стояв осторонь і проблем села: чим можу, завжди допомагав і буду допомагати. Наприклад, зараз підвожу фельдшера з Лісового. Минулої суботи була моя черга зібрати з-під дворів та вивезти сміття. Хто ж, як не ми, фермери? У селі зараз живе багато стареньких, тому й робимо все можливе, аби полегшити їхню старість. Про дітей не забуваємо також, про культуру, – ділиться Василь Васильович.
А на запитання «Що стало запорукою вашого успіху?» відповідає: «Власний досвід і підтримка сім’ї. Без цього нічого не вийшло б».

Ліна ЯЛОВСЬКА

18.06.2021 10:50
Переглядів: 2026
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.