«Мені пощастило: дружина в мене – дуже мудра»

«Любов визріває, як вино». Саме так говорить про це прекрасне почуття Тарас Солошенко, директор Тальнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Має дружину Оксану та двох вже дорослих синів: 16-річного Назара та 20-річного Захара. Обоє навчалися в Уманському педагогічному інституті ім. П. Тичини, проте познайомилися набагато пізніше, на одній з педрад приватної школи, що у рідному Тальному: «Я побачив її, перекинулися кількома словами, зав’язалася дружба, з часом вона переросла у щось вище, глибше, в сім’ю, – пригадує Тарас Васильович.
– Освідчення відбулося на День закоханих, 14 лютого, – розповідає про хвилюючу мить Оксана Володимирівна. – Я відчувала щастя, радість і водночас у моїй голові роїлися запитання: «А що ж там далі, як?».
Одружилися понад 20 років тому, і любов оселилася в цій сім’ї навіки.
– Любов не перетворюється на звичку, я з цим не згоден, – різко заперечує Тарас Васильович і, посміхаючись, закохано дивиться на дружину, коли розмовляємо з подружжям у школі. Вона додає: «Просто з одного почуття переростає в зовсім інше, з кожним роком воно сильніше, змінюються цінності».
Культивувати добро, чесність, інші загальнолюдські якості та зберігати й передавати сімейні традиції для Солошенків – це найважливіший момент. Так виховали їх батьки, так виховують вони своїх синів і, сподіваються, що й ті перенесуть це у свої майбутні сім’ї.

Тарас Васильович та Оксана Володимирівна – педагоги, працюють в одній школі. Мають безліч спільного: по-перше, це робочі моменти, які вони не відділяють від сімейних справ: «У школі ми майже не бачимося, інша річ – вдома. А там, як відомо, де є два педагоги, – жартує Тарас Васильович, – там педрада! У нас вдома існує така собі сімейна рада. Якщо приймаємо якісь рішення – обов’язково разом, сідаємо, обговорюємо, запитуємо хлопців, адже поважаємо їх думку, спілкуємося з дітьми на рівних». Солошенки дуже люблять подорожувати, як по Україні, так і за її межами. Але найбільше люблять відпочивати у колоритній Одесі. Головне – щоб разом. Крізь роки тішать серця батьків дитячі запитання: «А пам’ятаєш, ми були…?». Навіть старший Захар обрав для себе навчальний заклад саме у цьому місті, хоча першими про результати вступних іспитів повідомили телефоном зі столиці, хаотичного та велелюдного міста. Та хлопець вже вирішив: Одеса, тиха і спокійна.
–Мені пощастило: дружина в мене – дуже мудра, – каже Тарас Васильович. – Я – дуже імпульсивний, сходу приймаю рішення. А Оксана – поміркована. І в багатьох випадках моя імпульсивність, помножена на її мудрість, дає позитивний результат. Сім’я – це двоє. І знаєте, як питають, хто в сім’ї голова, я кажу, що цього визначити не можна. Деякі моменти я беру на себе, бо знаю, що можу легко їх вирішити, а в деяких покладаюсь на дружину. Важливо прислухатися один до одного. Загалом ставлю до себе більші вимоги, бо розумію: якщо я не зроблю, то як питатиму з когось? Сам багато працюю, люблю, щоб і навколо працювали. Мене дратує, коли батьки кажуть: «Ще наробиться». Як змалку не навчиш, будеш потім плакати від цього.
Своїх синів Солошенки з раннього дитинства привчали до роботи: «Не з-під палиці, – пояснює Оксана Володимирівна. – Вони знали, що помити посуд, підлогу – їхня справа».
Чи мріяли про дівчинку? На це запитання жінка відповідає просто: «Звісно, але коли запитують, завжди кажу: «В мене є в родині тітка по батьковій лінії, яка дуже хотіла дівчинку. А зупинилася на 5-му хлопцеві! Має 5 синів!»
Серед тисяч пунктиків, що зміцнюють сім’ю Солошенків – любов до природи. Це їх зближує. А тому їхній будинок з весни й до перших заморозків потопає у квітах, у зелені. Мають вдома цілий зоопарк. Разом з дружиною розводять троянди. І коли квітнуть, чоловік з приводу, а частіше – й просто так ріже найкращу, дарує коханій дружині.

Ольга ОСІЯНЕНКО

14.02.2020 08:25
Переглядів: 2009
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.