Вісті Черкащини 
Материнство, що звучить, як пісня: зворушлива історія талановитої мами-бандуристки з Тального
Кожного травня ми відзначаємо одне з наймилозвучніших свят – День матері. Це особливий день, коли серце сповнене вдячності й тепла до найріднішої людини – мами.
Мама – це перше слово, перша усмішка, перший крок. Вона поруч від самого початку життя: тримає за руку, коли страшно, підтримує, коли важко, і радіє кожній нашій перемозі.
Сьогодні мова йтиме не просто про жінку, а й про матір, яка може підняти на плечах цілий світ, не втрачаючи лагідність у словах. Вона, здатна надихати, виховувати, боротися й будувати майбутнє через любов до своїх 4 дітей (син Богдан – 20 років, доньки Валерія – 14 років, Ріта – 12 років – дівчатка навчаються у Тальнівькому НВК #1, та найменша Алінка – 4 роки, відвідує Тальнівській НВК #6 “Золотий ключик”).
Жительку Тального Забожко Софію Олександрівну знають багато земляків. Вона пройшла шлях від звичайної дівчини до особистості, яка змінює світ навколо себе. Її життя, приклад того, як віра в себе, рішучість і доброта стають рушієм змін.
Пані Софія народилася 21 січня 1986 року у мальовничому містечку Тальному. Закінчила Тальнівську школу №1. Натура у дівчини була творчою – захоплювалась музикою. Тому, по завершенню школи твердо знала, що хоче вивчати гру на музичних інструментах. У 2005 році подала документи до УМПУ імені П. Демуцького. Після завершення коледжу – КНПУ імені М. Драгоманова. Там де зустріла кохання всього життя – люблячого та дбайливого чоловіка Ярослава. Родина виховує четверо діток, які зростають у любові та повазі один до одного.
Своє життя жінка присвятила музиці й вихованню нового покоління бандуристів. Її знайомство з бандурою почалося в коледжі і переросло у справу життя. Сьогодні пані Софія – шановний викладач, яка не лише навчає грі на цьому унікальному інструменті, а й передає любов до української культури своїм учням.
Софіє, чи пам’ятаєте момент коли вперше дізналися, що станете мамою? Які емоції тоді пережили
–Коли я дізналася, що стану мамою, емоції були як водограй. Спочатку – подив і недовіра, а вже за мить – безмежна радість, сльози щастя. Усвідомлення того, що всередині зароджується нове життя, викликало захоплення і страх: чи впораюсь, чи буду доброю мамою? Але ці сумніви швидко поступилися місцем теплу, внутрішньому спокою й дивовижному зв’язку з дитиною, якого не пояснити словами. Це був один з найзворушливіших моментів у моєму житті.
Що стало для вас найбільшим викликом у перший рік материнства? Як ви впорались?
–Найбільшим викликом для мене стала повна зміна ритму життя. Безсонні ночі, тривога за дітей, втома, відсутність часу для себе іноді здавалися непосильними. Але саме в ці моменти я навчилася бути терплячою, уважною до себе. Мені дуже допомогла підтримка коханого. А ще прийняття того, що ідеального батьківства не існує! Я дозволила собі бути живою, втомленою, щасливою, іноді розгубленою, саме це дало мені сили йти далі.
Як змінилося ваше життя після народження дітей? А ваше уявлення про себе?
–Після народження дітей моє життя змінилося кардинально. Усе стало обертатися навколо дітей, які потребують мене щомиті. Я навчилася жити повільніше, уважніше, цінувати прості речі: тишу, сон, посмішку дітей. Змінились пріоритети – перше місце зайняла родина.
Уявлення про себе також змінилося. Материнство показало мені свою справжню силу – в турботі, витривалості, здатності безумовно любити. Я побачила в собі: гнучкість і терпіння.
Що ви намагаєтесь дати своїм дітям? Які цінності для вас найважливіші? «Змалечку я намагаюсь прищепити дітям любов до себе, до людей, до світу. Для мене важливо, щоб вони зростали з розумінням того, що доброта – це сила. Я вчу їх поваги до інших, чесності, вдячності, щирості. Також прагну, щоб діти знали, що помилятися – це нормально! Головне вчитися на цих помилках і не боятися почати заново. Одна з найбільших цінностей для мене – це відповідальність, любов до праці, відкритість, повага. Хочу, щоб діти росли не лише розумними, а й чуйними, здатними творити добро.
Як виглядає ваш ідеальний день з дітьми?
–Ми прокидаємося без будильника, обіймаємося, ще кілька хвилин у ліжку, ділимося снами. Готуємо разом з доньками сніданок – щось просте, але з любов’ю. Далі, довга прогулянка на свіжому повітрі. Після обіду – тихий час, ми читаємо книги, відпочиваємо. У другій половині дня: спільні ігри, творчість, малювання, аплікація. Ввечері – перегляд мультфільму, теплий душ, казка і ще одне «люблю тебе» перед сном. У такому дні лише спокій, сміх і відчуття, що ці миті – найцінніше, що є.
Що вас надихає та дає сили в моменти втоми, або виснаження?
–Надихає усвідомлення, заради кого я все роблю. Посмішки дітей, їх обійми, просте: «Мамо, я люблю тебе» – і все, тягар здається легшим. А ще підтримує думка, що найважчі дні минають, а залишаються спогади і досвід. Сил додають дрібниці: чашка чаю, тиша наодинці, музика, книга. А ще – щирі розмови, підтримка чоловіка, розуміння, що я не одна в цьому.
Яку пораду ви б дали жінці, яка тільки готується стати мамою?
–Я б порадила бути доброю до себе. Материнство – це про любов. Не бійтеся просити про допомогу. Навіть у найважчі моменти, ви найкраща мама для своїх дітей. Дайте собі час, звикнути до нової ролі, приймайте свої емоції. Не забувайте про себе.
Отже, не забуваймо про теплі слова щодня, а не лише у свята. Обійміть свою маму, скажіть їй «дякую» і «люблю», бо це найбільший подарунок для її серця.
Анастасія МЕЛЬНИЧЕНКО
