Вісті Черкащини Маленьких справ не буває: чи підтримують тальнівчани дітей, які збирають гроші для ЗСУ
Для перемоги не буває маленьких справ. Ціле покоління українців зараз зростає в умовах війни і вони так само, як дорослі, творять майбутнє України. Волонтерять, донатять на армію, наближають перемогу. Наша редакція дізнавалася у тальнівчан, «чи підтримують вони дітей, які продають вироби для допомоги ЗСУ та чи купують щось у них».
– Так, я ніколи не можу пройти, коли бачу ці вироби, створені маленькими ручками. У мене серце розривається від того, що вони ростуть в таких умовах і усе це бачать, але дуже горда від того, що на таке покоління ми залишимо нашу крану в майбутньому!
Таміла, м. Тальне
– Купував лише на ярмарку, який влаштовували до Дня міста. Більше не зустрічав дітей, які б щось продавали з такою ціллю, але якби побачив, не думаю, що пройшов би мимо.
Владислав, м. Тальне
– Часто раніше бачила, як дівчатка в парку продавали браслетики. То я і собі купила, і подругам своїм. І око радіє, що це ручна робота, зроблена із дитячою любов’ю, і справа хороша.
Марина, м. Тальне
– Ой, у мене напевно вже колекція з таких виробів. Влітку часто бачила діток, які продавали свої вироби, тому постійно підходила до них. Маю і браслетики, і колечка, і чокери. Всі різні. Є синьо-жовті і навіть якісь святкові. Така ініціатива дітей, на мою думку, дуже стимулює деяких дорослих долучатися, тих, хто зовсім пасивний і вважає, що нічим не зможе допомогти.
Олена, Тальне
– Наші діти круті, бачив як продавали. Не купував, а тільки гроші їм давав. Коли бачив, як вони ці кошти справді передавали волонтерам, чи щось купували за них, то ще раз переконувався у власному твердженні – війна не надовго.
Віктор, Тальне
– У селі діти навіть на місцевий базар виносили свої роботи. Дівчинка продавала прикраси з бісеру, а згодом хлопчик – свої вироби з фанери. Діти молодці, вони не просто мріють про Перемогу, а справді наближають її і не підтримати їх неможливо.
Марина, с. Мошурів
– Купляла у дітей і випічку, і браслети. Таку позицію дітей схвалюю. Наші діти дуже швидко подорослішали через те, що відбувається в Україні. Коли купляю, завжди підбадьорюю діток. Решти не беру.
Тетяна, м. Тальне
– Якщо ми маємо таких дітей, то вже точно виграємо в цій війні. Якщо у свої 8 років хлопчина збирає гроші для батька, який захищає його на передовій, я пишаюсь ним. Звичайно, я не проходжу мимо. Я просто вручаю сотню, тисну руку і йду далі.
Іван, м. Тальне
– Коли бачу цих дітей, зразу плачу – десь всередині. Мені боляче, що ці діти мусять чути сирени, що бачать війну. Їхнє дитинство покалічене. Але їхня наполегливість і віра в Перемогу додає мені сил. Так, я обов’язково підходжу і щось у них беру. Діти ще й чеки показують, щоб їм повірили. Та я й так вірю. І коли мені важко, я згадую ці щасливі очі дітей, які хочуть миру і щоб тато повернувся додому.
Валентина, м. Тальне
Редакція газети «Новий Дзвін»
