Вісті Черкащини Маланкові вечорниці, народні танці та щедрівки: чим жив будинок культури на Тальнівщині напередодні нового року
Цьогоріч у Легедзинському Будинку культури на Тальнівщині, як і в попередні роки, передноворічний період перетворився на справжню казку. Завідувачка клубу поділилася деталями святкових заходів, які стали теплим об’єднанням громади.
«Напередодні Нового року наш Будинок культури традиційно перетворився на творчу майстерню, – розповідає Тетяна Євгенівна. – Діти й дорослі приходили до нас, щоб створити Різдвяні Зірки, маски для Маланки та новорічні прикраси для дому. У ці дні завжди панувала особлива атмосфера: чутно сміх, співи, люди діляться історіями й просто проводять час у колі однодумців. Це дуже зворушливо й потрібно, особливо зараз, коли людям так важливо відчути підтримку одне одного».
Цікавим став вечір 29 грудня, коли в клубі відбулися традиційні Маланкові вечорниці. «Ми водили Козу, співали щедрівки разом із гостями, вбраними у яскраві образи, – ділиться пані Тетяна. – А після цього провели вечір народних танців. Наші майстрині – Людмила Чабанюк, Галина Просторук і Наталя Сердега – із радістю навчали молодь традиційним і старовинним танцям, як-от Яків, Картошка, Падеспанець. Було весело, гамірно, і видно, як очі молоді світилися зацікавленням до цих танців. Це важливо – передавати культуру, щоб вона жила далі».
Не обійшлося й без святкових частувань. «До нас приєдналися хлопці з Тальянків, які привезли кутю, родина Сердегів принесла домашній хліб і сало, а Ольга Годованець порадувала всіх святковою випічкою. Ми вдячні всім за цю спільну працю», – додає Тетяна Євгенівна.
Вона також відзначила важливість підтримки з боку громади: «Цього року наші яскраві образи стали можливими завдяки спонсорській підтримці магазину «Карнавал» і Наталі Педченко. Ми вдячні всім, хто допомагає, бо спільно ми можемо зробити набагато більше».
31 грудня святкові заходи продовжилися. «Ми зібрали всі гурти охочих, дали їм святковий реквізит, і вони розійшлися по різних кутках села. Але не тільки несли добру вістку, а й допомагали іншим, – розповідає Тетяна. – Родині Ткачів ми передали цукерки для пакування наборів перекусів військовим, а зібрані завдяки щедруванню 2500 гривень направили на підтримку родини Ладжунів, які готують домашні страви для фронту».
Підсумовуючи, завідувачка поділилася своїми враженнями: «Закінчення цього року було емоційно важким для всіх. Святковий настрій давався непросто. Але я бачила, як люди об’єднувалися, як допомагали одне одному. Ось у розмові хтось каже: «Я все віддам на потреби військових». І десяток голосів у відповідь: «І я, і я». Таке відчуття єдності дає силу продовжувати працю».
Цієї миті дива коли кожен загадував найзаповітніше, – за словами Тетяни Євгенівни, – здавалося, що ці бажання обов’язково проростуть на нашій вільній землі. «Ми працюємо далі, і сподіваємося, що всі наші мрії здійсняться», – підсумувала вона.
Аріана НЕСТЕРЕНКО
