Вісті Черкащини «Майже всі козаки Армії УНР, повстанці з Тальнівщини, були репресовані й знищені російсько-більшовицькою владою»
23 травня, у День Героїв, українці згадують усіх полеглих за Україну й віддають їм шану. Це свято дає змогу відродити історичну пам’ять, на величі духу і вчинків героїв минулого та сучасності плекати нових героїв, нових захисників української нації й незалежності Української держави. Свято, засноване в травні 1941 року, стало одним із найбільших у підпільно-повстанському середовищі. До пантеону українських героїв повстанці ввели славетні імена князів Святослава Хороброго й Романа Мстиславовича, короля Данила Галицького, гетьманів Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького й Івана Мазепу, козацьких ватажків Івана Гонту та Максима Залізняка, Тараса Шевченка, героїв Крут та Холодноярської республіки, Миколу Міхновського, Симона Петлюру, Євгена Коновальця. Кожна епоха, кожен регіон України до цього списку причислюють десятки тисяч нових імен.
Про героїв Тальнівщини початку ХХ століття ми дізналися від головного зберігача фондів Тальнівського музею історії Оксани Шинковенко.
За її словами, чимало уродженців нашого краю в 1917-1924 роках боролися за самостійну Україну в загонах Вільного козацтва, в Армії Української Народної Республіки, у Повстанській дивізії Уманщини, в окремих повстанських загонах. Радянська влада нищила їх у концтаборах, мордувала в тюрмах. Переслідувала й судила за самостійницькі настрої. Робила все, щоб і сліду від Народної Героїки не залишилось. Та пам’ять українська живуча й нетлінна, велично тримає славу своїх звитяжних синів.
Нині покійний відомий краєзнавець і дослідник Вадим Мицик багато часу провів в архівах Служби Безпеки України, доклав багато зусиль, щоб установити імена борців за самостійну Україну. Виявилося, що під час Української революції найбільші патріотичні осередки були у Веселому Куті, Вишнополі, Мошурові й Онопріївці.
«Експозиція музею «Українська визвольна війна 1917-1921 років» розповідає про будівничого української держави Сергія Єфремова, організатора Вільного Козацтва Никодима Смоктія, кошового Звенигородського коша Семена Гризла, про вояків Армії УНР генерал-полковника Олександра Загродського, командувача Другого Зимового походу генерал-хорунжого Юрка Тютюнника, полковника Петра Дерещука, – розповідає пані Оксана. – Задля пошанування українських козаків, повстанців 1920-х років, співробітники музею розповідають про курінного отамана Опанаса Криничку з Мошурова; Федора Крижанівського з Леґедзиного – ад’ютанта Петра Дерещука; члена Уманського Повстанкому, підполковника Томашевського з Гуляйки; зв’язкового Тимофія Черепенка; сина священника Свято-Троїцької церкви Георгія Калиновського; отамана Юхима Сидоренка з Тального, до речі діда Леоніда Єгорова. Майже всі козаки Армії УНР, повстанці з Тальнівщини, були репресовані й знищені російсько-більшовицькою владою. Наші прадіди і діди підтримали волелюбні, державотворчі традиції українського народу. Вони перейшли нам у спадок. Сім’я Сидоренків-Єгорових з Тального майже 100 років не знала, де й за що розстріляли п’ятдесятирічного Юхима Петровича. З Умані дружині передали лише закривавлений одяг. Лише 2017 року, дякуючи Вадиму Мицику, з архівної справи № 245296 родина дізналася про роль діда Юхима в народному супротиві».
Нині, як і сотні років поспіль, українці гинуть, виборюючи право бути вільними. Ми пам’ятаємо кожного, хто поліг, та продовжуємо їхню боротьбу, щоб наша країна залишалась незалежною. Пам’ять про борців за волю України незгасна!
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
