Майстриня з Тальнівщини вив’яже малесенькі черевички тим, кому вони справді дуже потрібні

З Наталією Гончаренко з Тальнівщини ми познайомилися на ринку у Тальному, де вона продавала свої вив’язані роботи. Звісно, неможливо було пройти повз таку красу – милі різнокольорові малесенькі пінетки (черевички для немовлят) з бантиками та квіточками, дуже привертали увагу. Жінка розповідає, що почала в’язати зі шкільних років, а навчалася цій майстерності сама.

Наталія Анатоліївна каже, що в’яже різні речі, а от саме такі «чопики», жінці найбільше до душі. Її четверо дітей, які вже дорослі, ходили у таких пінетках, а тепер вона в’яже для онучат та під замовлення. Розповідає, як колись була у Польщі і там полякам дуже подобалися такі черевички. Вони користувалися популярністю і називали їх «ботиками», а пані Наталія не встигала їх в’язати.

– Дуже багато маю ідей, але не встигаю все втілювати. Зараз використовую для цього кожну вільну хвилинку. Минулої зими було багатенько замовлень. В’язала дитячі костюмчики і відправляла у різні міста. Якось отримала оригінальне замовлення – зв’язати рукавички дівчинці, в якої на одній ручці було три пальчики, то дитина була дуже задоволеною, – розповідає наша співрозмовниця.

Найбільш продуктивний час для цієї роботи, як зауважує, пані Наталія, – це зима. Адже нині вона з чоловіком ще займається вирощуванням полуниці. Тому на ринку Наталію Анатоліївну можна зустріти не лише з в’язаними речами, а й з розсадою, чи вже з плодами полуниці. Жінка, посміхаючись, розповідає, виросла у місті і навіть не уявляла, що колись житиме у селі та ще й поратиметься на городі.

Після початку повномасштабної війни, каже, до тями приходила чотири дні. Просто лежала на дивані і нічого не робила, бо не могла ніяк зрозуміти, як у теперішньому часі може трапитися таке горе. Потім все ж налаштувалася на роботу. Саме в’язанням трішки заспокоювалася та відволікалася.

Нашим захисникам Наталія Анатоліївна раніше в’язала та передавала теплі шкарпетки, але нині вони вже не актуальні, бо надворі потеплішало. Та й вільного часу для в’язання, каже жінка, нині майже не вистачає.

Проте наголошує, що хотіла б нав’язати та передати багато маленьких черевичків саме тим немовлятам, яким вони дуже потрібні. Тому із задоволенням отримала б таке замовлення з конкретним адресатом.

Ольга МОСКАЛЕНКО

Читайте також: Громада Звенигородщини отримала гуманітарку від Червоного Хреста

Читайте нас також в Telegram!