Люди нашого краю - Вісті Черкащини

Люди нашого краю

Поспілкувалися ми також і з кандидатом в депутати Тальнівської міськради від ПП «Європейська Солідарність» Миколою Теофановичем Гурбичем.
Довідка: народився 13 грудня 1955 року в с. Паланка Уманського району. У 1981 році закінчив Уманський педагогічний інститут за спеціальністю «Учитель загально-технічних дисциплін». Має 28 років стажу державної служби. Неодноразово обирався депутатом до районної та міської рад. Зараз є чинним депутатом Тальнівської міськради. Професійну трудову діяльність розпочав робітником цеху з ремонту боєприпасів у військовій частині. Потім була служба у лавах Радянської армії. З 1981 по 1984 рік працював учителем загально-технічних дисциплін Тальнівського міжшкільного навчально-виробничного комбінату. З 1984 року – на державній службі. 15 років очолював відділ у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та з питань надзвичайних ситуацій Тальнівської РДА (1992-2007 рр.). Потім ще 3 роки був начальником управління праці і соціального захисту населення. З 2010 по 2011 – заступником голови Тальнівської РДА. Член партії «Європейська Солідарність». Має багаторічний досвід управлінця, беззаперечні лідерські якості.
– Миколо Теофановичу, скажіть, будь-ласка, які якості в людях Ви цінуєте?
– Мені робота з людьми подобається. Найперше потрібно вміти вислухати людину. Якщо можеш – допомогти, а як ні – сказати чесно, щоб людина не надіялася. Вважаю, що з усіма, незалежно від освіти, майнового стану чи сімейного, потрібно бути ввічливим, правдивим, потрібно поважати всіх, знаходити з людьми спільну мову. Всі люди хороші.
– Якби Вам дали шанс змінити щось у своєму минулому, Ви зробили б це?
–Думаю, ні. На мій погляд, хтось нами керує та спрямовує у житті. Є те, що від нас не залежить. Можливо, колись наука вивчить це. Таке моє бачення.
– Яких би змін Вам хотілось на Тальнівщині?
– Хочеться, щоб з’явилися робочі місця, з їх появою молодь залишатиметься жити тут, а не виїжджати у пошуку кращого життя. Буде молодь – будуть народжуватися діти, а це – робота у дитячих дошкільних установах, школах, у тій же лікарні, буде розвиватися соціальна сфера. Тільки в цьому вбачаю розвиток. Думаю, війна на Сході може закінчитися тільки у тому випадку, коли рівень життя на мирній території, у нас зокрема, буде набагато вищий, ніж там, на Сході.
–Якби Ви могли змінити щось в законодавстві, що б це було?
– Відбувається об’єднання громад. Сьогодні люди йдуть в депутати, в керівники громад, проте мало хто усвідомлює до кінця всю складність цього процесу, який до кінця законодавчо не врегульований. Коли процес об’єднання громад тільки зароджувався, потрібно було дати ґрунтовну законодавчу базу – щось змінити чи вдосконалити. Важливо, щоб законодавство «підтягувало» структури, які б не вимагали зайвих паперів. Останні років 15-20 так склалося, що, на мій погляд, великої уваги надають стосам паперів. Але люди хочуть бачити конкретні справи, а не що робиться в тих паперах, зверненнях і листах. Через папери влада не бачить людей, а ті – керівництва.
– На Вашу думку, яким має бути керівник громади?
– Він, найперше, повинен вміти слухати й чути. Чому? Тому що нема на сьогоднішній день жодного керівника, такого спеціаліста, який може розбиратися в усіх галузях одночасно. У громаді дуже багато напрямів – і медична, й соціальна сфери, і зайнятість населення – дуже багато питань, і осягнути їх одній людині – справа нелегка. Але якщо керівник буде чути людей, аналізувати те, про що вони йому розповідають, він зрештою прийматиме правильні рішення. Це дуже велика відповідальність. Треба, до того ж, бути вмілим менеджером, тим більше, в наш час, адже зрозуміло, що коштів не вистачатиме.

Поспілкувалися ми також і з кандидатом в депутати від ПП «Європейська Солідарність», завідувачкою дитячим відділенням Тальнівської ЦРЛ Олександрою Михайлівною Назарук.


Довідка: народилася 1963 року у с. Старі Кривотули на Івано-Франківщині. Закінчила місцеву школу та вступила до Вінницького медичного інституту. Після інтернатури приїхала на Тальніщину. Спочатку працювала педіатром у с. Заліське, через деякий час перевелася у Тальнівську ЦРЛ. Має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Педіатрія». 23 роки завідує дитячим відділення районної лікарні. Дуже сумлінно ставиться до своїх службових обов’язків, користується авторитетом у колективі. Її обрали головою Профспілки працівників охорони здоров’я КНП Тальнівська ЦРЛ. Депутат районної ради кількох скликань.
–Олександро Михайлівно, чи хотіли б Ви змінити свою професію на будь-яку іншу?
–Ні, в жодному разі. Звісно, деякі організаційні моменти в медицині бажають бути кращими, але сам процес лікування мені дуже подобається.
–Скажіть, чи вважаєте себе щасливою людиною?
–Так. Моє щастя в дітях, які самореалізувалися, у тому, що маю на сьогоднішній день.
–Яка найвизначніша подія відбулася у Вашому житті за останній час?
– Звісно, це народження внука.
– Яким, на Вашу думку, має бути голова громади?
– Це повинна бути людина чесна, справедлива, відповідальна, яка бачить усі проблеми.
– Скажіть, будь ласка, які питання потребують, на Ваш погляд, вирішення в першу чергу?
– Найперше, потрібно зберегти медицину. Я нею живу і бачу, як необхідна вона людям тут, на місці. По-друге, це проблема водопостачання: потрібно оновити систему водогону і за рахунок цього знизити тарифи на воду та каналізацію. По-третє, мене хвилює екологічне питання: було б добре, якби вдалося налагодити сортування сміття. Ця справа могла б принести додаткові надходження.

Нашим співрозмовником став також кандидат в депутати до Тальнівської міськради від ПП «Слуга Народу» Геннадій Анатолійович Сикалов.


Довідка: народився у 1961 році в с-щі Войкове Макіївського району, що на Донеччині. У 5-річному віці разом з батьками переїхав у с. Шевченкове Звенигородського району, на Черкащину. Там пішов до школи, яку закінчив у 1976 році. Потім вступив до Шевченківського гідромеліоративного технікуму, який закінчив у 1980 році з відзнакою. У 1985 році закінчив Рівненський інститут інженерів водного господарства, працював у Кіровоградській області за направленням. В 1991 році переїхав у Тальне. З того часу почав працювати землевпорядником. В 1995 році закінчив Харківський університет ім. В. В. Докучаєва. З 1997 року був начальником відділу земельних ресурсів, на даний час – начальник Тальнівського відділу ГУ Держгеокадастру в Черкаській області. Одружений, має 2 дорослих дітей, 2 онуків.
– Геннадію Анатолійовичу, якби Ви могли зараз обрати для себе професію, ким би хотіли стати?
– Колись я хотів бути підприємцем. Була така думка, як кажуть, тяга до того. А з часом все пройшло.
– Чи є у Вас хобі? Чим займаєтесь у вільний час?
– Рибальством. Це відпочинок для душі, можливість відволіктися від роботи, від усіх клопотів.
– Скажіть, Ви можете назвати себе щасливою людиною?
– Я щасливий чоловік, тому що в мене є 2 внуків, 2 порядних синів. Мене внуки радують, дружину маю прекрасну.
– Яка подія за останній час запам’яталася Вам найбільше?
– У мене 3 місяці гостював онук, якому 3 рочки. Ще маленький. Це найкраща подія.
– На Вашу думку, що потрібно зробити, щоб молодь не виїжджала закордон?
– Щоб молодь не виїжджала, потрібно забезпечити її робочими місцями і достойною заробітною платою.
– Припустимо, Вас вже обрали депутатом. Якими були б Ваші дії?
– Я б наполягав, щоб, насамперед, по сільських радах залишилися землевпорядники сільських рад, тому що ні діловод, ні сільський голова не в змозі буде вести облік, вирішувати всі питання і доносити до ОТГ. Сільські землевпорядники знають людей, їхні проблеми, ґрунтовно знають ситуацію на селі. За наявності коштів, обов’язково підніматиму питання ремонту доріг – наприклад, у Павлівці, до кінця в Лісовому ще не зроблена дорога, на Зеленьків, Вишнопіль. Підніматиму всі питання, які стосуються добробуту і життя громадян нашого району.

Наступним співрозмовником нашої рубрики став кандидат у депутати від політичної партії «Слуга Народу», голова Майданецької сільської ради Капериз Михайло Володимирович.


Довідка: народився у селянській родині 20 липня 1973 року в Майданецькому, що на Тальнівщині. Після закінчення 8-річної школи пішов навчатись до Тальянківського радгоспу-технікуму на агронома. Свій трудовий шлях розпочав в Майданецькому бурякорадгоспі на посаді обліковця тракторної бригади. Паралельно навчався в Уманській сільськогосподарській академії (зараз Уманський національний університет садівництва). В 1996 році одружився і переїхав у сусіднє село Павлівка Перша, де працював бригадиром рільничої бригади та деякий час агрономом. Були спроби створити фермерське господарство, які, на жаль, не вдалися. Пізніше повернувся в рідне село, де й живе понині. В 2015 році був обраний сільським головою села Майданецького і по цей час працює на даній посаді. Одружений, має двох дорослих дітей.
– Михайле Володимировичу, що вдалось зробити за роки вашої діяльності на посаді сільського голови?
– Багато вдалось зробити, але ще більше залишилось невирішених справ. Протягом п’яти років всі мої зусилля були покладені на створення комфортних умов проживання для односельчан. А це і функціонування школи, дошкільного навчального закладу, первинна медицина, культура і спорт, водопровідне господарство (на території села 5 свердловин), вуличне освітлення та благоустрій. Звісно, все, що вдалося зробити це завдяки злагодженим діям депутатського корпусу, сільгоспвиробників, підприємців та небайдужих активних жителів села. Приємно, коли від односельчан звучать не лише запитання, а й порази, пропозиції, підказки. І це розуміння, ця моральна підтримка, мабуть, найголовніше, бо дає стимул до активних дій.
– Які якості Ви цінуєте в людях?
– Наполегливість, щирість, порядність, людяність і відповідальність.
– Чим Ви займаєтесь у вільний час?
– У кожної людини є якесь захоплення, якому вона із задоволенням віддає весь свій вільний час. Для мене це – вирощування шаровидних хризантем, винограду і, як всі чоловіки, люблю рибалку.
– Яка Вашу думка стосовно процесу децентралізації?
– До децентралізації ставлюсь, в основному, позитивно. Так, є багато спірних питань, але я думаю з часом все стане на свої місця і механізм запрацює. Все залежить від команди, яка буде очолювати громаду. Якщо це будуть молоді, енергійні, освічені, з чіткою позицією, відкриті до діалогу і впевнені у своїх силах люди – тоді громада буде успішною. Позитив децентралізації в тому, що кошти будуть надходити безпосередньо в громаду. Ще одне питання в тому, що нашій громаді буде важко самій утримувати всі об’єкти соціальної сфери та розвивати інфраструктуру, тож першочергове завдання має бути в пошуку фінансового ресурсу.
– Як, на Вашу думку, можна знайти цей фінансовий ресурс та покращити економічний стан в громаді?
– Зараз основний акцент в громаді поставлений на сільгоспвиробників, як основних платників податків. Та вони не в змозі «потягнути» все. На мою думку, керівнику громади та його команді потрібно працювати над розвитком промисловості. І насамперед потрібно провести інвентаризацію земель та об’єктів комунальної власності, які б могли зацікавити інвесторів. Приклад побудови підприємства в Кривих Колінах, яке надало робочі місця та збільшило надходження до бюджету. На 33 га землі, яка пустувала більше 20 років в нашому селі (територія колишнього цукрового заводу) знайшовся інвестор. Приміщення колишнього дитячого садка, яке пустувало десятки років і нікому не було до нього діла на сьогоднішній день приносить користь фермерському господарству і там працюють люди. А скільки таких земельних ділянок та приміщень на території громади пустує, а це можуть бути переробні підприємства, цехи тощо. Є багато позитивних прикладів розвитку громад, які і нам треба брати до уваги та аналізувати їхні помилки. Взагалі на всі ці процеси я дивлюсь з оптимізмом і вірою, що все в нашій громаді буде добре.

Наступним співрозмовником нашої рубрики став кандидат у депутати від політичної партії «Слуга Народу», приватний підприємець Олександр Володимирович Гординський.


Довідка: народився 2 грудня 1982 року в селі Павлівка Перша, що на Тальнівщині. Там пройшло дитинство. Навчався спочатку в павлівській загальноосвітній школі. Закінчив 11 класів у загальноосвітній школі в селі Криві Коліна. Далі – навчання в Черкаському комерційному технікумі на товарознавця-комерсанта в митній справі. Пізніше навчався у Харківському фінансовому інституті на бухгалтера. Перші гроші заробив працюючи вантажником. Продовжив свою трудову діяльність на посаді експедитора. Потім працював торговим представником в ТОВ «Торговий дім «Хліб України», де згодом став начальником торгового відділу. Пізніше відкрив власний ФОП «Гординський О.В.», де й працює. Представник по комбікормах ТОВ «КреМікс» в Черкаській області.
Одружений, має двох синів. Справедливість і закон вважає пріоритетними у побудові ефективної громади.
Життєве кредо: «Ніколи не виправдовуйся. Твоїм друзям це не потрібно, а вороги все одно не повірять».
– Олександре Володимировичу, чому вирішили балотуватись у депутати на місцевих виборах?
– Іду в депутати, тому що добре знаю потреби людей і проблеми громади. Маю потенціал і бажання допомогти. Вважаю це своїм обов’язком. Вони хочуть дихати чистим повітрям, спокійно жити на рідній землі, їздити хорошими дорогами, ходити на роботу, виховувати дітей та, зрештою, мати забезпечену старість. Розумію, що «один у полі не воїн», тому готовий працювати в команді заради досягнення спільної мети».
– Яким, на Вашу думку, має бути майбутній керівник громади?
– Перш за все – бути людиною. Порядною, небайдужою, чесною людиною, яка вміє слухати і чути та буде працювати на благо кожного жителя громади.
– Актуальним залишається питання міграції молоді з громад. Що, на Вашу думку, треба робити, щоб зупинити цей процес?
– Треба кардинально змінити умови життя людей. Кожна людина хоче жити в ініціативній громаді з потужною економічною базою, яка буде туристично приваблива та духовно розвинена. В громаді з транспортною та комунальною інфраструктурою високого рівня, безпечним довкіллям та комфортними умовами проживання. Щоб жити достойно молоді треба найголовніше – працевлаштування та гідна зарплата. А щоб жити цікаво та отримувати задоволення від життя – дозвілля.
– З чого найперше потрібно почати роботу?
– Є дуже багато нагальних питань, які треба вирішувати. Я вважаю, що спочатку треба вислухати людей. Що найбільше турбує населення – з того й починати.

Катерина КІХТЕНКО, Ольга ОСІЯНЕНКО

16.10.2020 09:00
Переглядів: 577
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.