Листоноша з Тального розповіла, як утилізує органічні відходи

У нашій рубриці «Я за чисте довкілля» сьогодні дуже цікава співрозмовниця – 37-річна Настя Матірко з Тального, що на Черкащині.

Жінка достеменно знає, чим відрізняються овочі та фрукти, вирощені із застосуванням біогумуса, від тих, які підживлювали мінеральними добривами. Вся справа в тому, що Настя навчалася в аспірантурі і навіть написала дисертацію на тему «Технологія вирощування овочевих культур із застосуванням біогумуса і органо-мінеральних добрив». Каже порівнювала лабораторно та за смаковими властивостями овочі екологічні з мінеральними. Для експерименту брала найбільш ходові – капусту, огірок та помідор. Велика різниця була не лише у лабораторних аналізах, а й на смак екологічні овочі значно соковитіші, солодші, з яскраво вираженим смаком та ароматом. І, напевне, якби не війна на Сході, Анастасія Володимирівна викладала зараз у своєму рідному Луганському національному аграрному університеті або працювала у якійсь науково-дослідній станції. Війна перевернула життя не тільки Насті та її родини, а мільйонів українців. «Війна – це коли в місті замість 500 тис. населення залишається 100 тис., 50 з яких сидять по підвалах. Це, коли замість машин та тролейбусів, дорогами йдуть колони танків, а на тротуарах, замість перехожих, валяються трупи людей», – згадує Настя. Вона дивилася їй (війні) в очі, намагалася прийняти в своє життя і навчитися жити з нею. Та прийняти таке важко. Дівчина не змогла, тому переїхала у Тернопіль. Спершу місто, у якому був рідний дім, друзі, батьки, залишила старша сестра, за нею поїхала Настя, згодом і мама. У Луганську залишився молодший брат та батько.

У Тернополі Настя познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і приїхала до нього на батьківщину, тобто у Тальне. Пішла працювати листоношею.

Розповідає, що природа у нас зовсім не така, як в Луганську: там дуже сухий клімат – зеленого газону вже практично не знайти з кінця травня. «У вас скільки зелені, водойми, Тальнівський парк – я дуже полюбила це чудове містечко», –.зізнається.

Настя – спортсменка, вона щоранку бігає околицями міста. Її дивує те, наскільки ми не любимо наше Тальне. Як у нас багато ярочків та лісопосадок, закиданих сміттям. Так, проблема із сортуванням відходів глобальна, і вирішувати її треба на рівні регіону, держави загалом. Але те, що залежить від нас, пересічних жителів громади, не зробить ні міська влада, ні мер, ні президент. Треба змінювати своє світобачення, менталітет.

– Я, чесно кажучи, здивована, коли бачу людей, що живуть у власних будинках, біля яких є городи, а органічні відходи виносять на смітник і платять за це гроші, або, ще гірше – спалюють, отруюючи себе і навколишніх. Ви ж добриво спалюєте? А потім кажете, що у вас такий виснажений город. Нічого не родить. Вихід такий – викопайте невеличку ямку і складайте туди. І черв’яки його самі перероблять через рік на біогумус. Це можна зробити і на рівні громади – переробляти органіку на компост та озеленяти місто. Таким чином, можна переробляти бур’ян, траву, сухе листя, гілля – все, що люди звикли спалювати. У Європі та у деяких містах України встановлюють спеціальні контейнери для такого сміття. Зрозуміло, вони коштують недешево. Але це можна зробити. Треба щоб у людей змінилася свідомість, а для цього необхідно прагнути до розвитку, – вважає Настя Матірко.

А ще жінка може розповісти, як правильно робити стаціонарні грядки, як добитися того, щоб земля в городі була пухка, як у лісі, чому корисно сіяти на зиму рапс і фацелію, що таке «тепла» грядка та багато цікавого. Каже, що все перевірила власним досвідом.

Мене найбільше зацікавила технологія «теплої» грядки. Це коли тепло, що виділяється від розкладання органіки, підігріває коріння рослин. Особливо це корисно теплолюбивим овочевим культурам. «Нічого складного: викопав на зиму невеличку траншейку і скидаєш туди всі органічні відходи (лушпиння, шкарлупу, обрізки, рештки кави та чаю, можна кидати навіть папір та картон), а з приходом весни присипаєш траншейку землею і садиш перець, баклажани. Спробуйте! Це буде чудо!» – переконує співрозмовниця.

Обов’язково спробую, та сподіваюся, що поради Насті Матірко стануть корисними не тільки мені.

Ліна ЯЛОВСЬКА