Листоноша із села на Тальнівщині розповіла, чому не покине роботу у поштовому відділенні

9 жовтня у Всесвітній день пошти вітаємо всіх працівників поштового зв’язку Тальнівщини із професійним святом. Дякуємо за Вашу працю та бажаємо Вам бути оперативними та чуйними, терплячими та уважними, привітними та цікавими працівниками. Відповідно, і до Вас звертатимуться тільки доброзичливі та приємні люди.
З нагоди цього свята ми поспілкувалися з дуже активною та ініціативною листоношою Валентиною Мельник із Кобринової Греблі, що на Тальнівщині. Жінка уже 15 років пропрацювала на «Укрпошті» у своєму селі і далі продовжує тут робити. Коли ми завітали до Кобриновогребельського поштового відділення, то зустрілися із дуже приємною та привітною листоношою. Побачили її у процесі роботи. Якраз підходили селяни, оплачували послуги та розповідали, що Валентина Борисівна завжди чуйна та уважна. Може поінформувати про всі новини, спокійно порадити та підказати, що потрібно, вислухати кого що турбує. Можна сказати, що саме завдяки її активній праці у селі ще функціонує пошта.

Під час розмови Валентина Борисівна не називала кобриновогребельських жителів похилого віку ніяк по-іншому, як «мої пенсіонери». Вона каже, що дуже любить своє село і всіх його жителів, а особливо літніх людей. От про них жінка піклується найбільше, бо вважає, що саме пенсіонерам не вистачає уваги та тепла від оточуючих. У них невеликі пенсії, підкачує здоров’я, вони навіть не мають можливості купити ліки, бо їх у селі не продають. Тому, коли жінка їде в місто, то купує їм медичні препарати під замовлення. Знає кожного пенсіонера на ім’я та прізвище, завжди цікавиться, як вони почуваються. Крім того, Валентина Мельник була за кордоном. Каже, що їздила працювати до Італії: так, намагалася заробити більше коштів, аби поставити дітей на ноги. Тож знає, як там живуть люди, і може порівняти. Валентина Борисівна пояснює, що в Італії про пенсіонерів піклуються краще, вони можуть дозволити собі набагато більше, ніж літні люди в Україні, що й засмучує жінку.
Валентина Борисівна розповідає, що в житті бачила всякого. 23 роки пропрацювала в торгівлі, була у свій час директором магазину, робила і в промисловому відділі, і в продуктовому. Та й взагалі без ринку не уявляє свого життя. Кожної неділі мчить на базар у Тальне, щоб не тільки щось продати і заробити якусь копійчину, а ще й поспілкуватися з покупцями та продавцями. Це для неї, як своєрідне хобі. Навіть селяни дивуються, коли пані Валентина все встигає: на базарі побувати, вдома все поробити, на роботі справитися та ще й в хорі поспівати. Натомість наша співрозмовниця переконує: якщо вона нічого не робитиме – то й не житиме.

– Я почала працювати на «Укрпошті» з 1991 року по 2000, а потім у 2001 поїхала в Італію. Після повернення працювала у магазині та школі. З часом знову стала листоношою. Хочу зауважити, що Кобриновогребельське поштове відділення розташоване в орендованому приміщенні Ощадбанку, а жителі нашого села просять, щоб його перевели в приміщення колишньої сільської ради, або в школу, яка вже два роки не працює. Тобто ми хочемо, щоб наша пошта була у своєму приміщенні, а не в орендованому, – ділиться листоноша.
Кобриновогребельську дільницю вже рік обслуговує пересувне відділення «Укрпошти». Автомобіль приїжджає два рази в тиждень. На пошті працює з 8 до 12 години, а потім «йде на село». Доставляє людям пенсію, грошову допомогу та перекази. Також збирає комунальні платежі.

– Люблю своє село, свою роботу, своїх пенсіонерів. Від роботи маю велике задоволення, тому працювати буду завжди. Вітаю всіх працівників «Укрпошти» із святом. Бажаю їм міцного здоров’я, родинного затишку, тепла, любові, поваги від рідних та близьких, незгасимого оптимізму, натхнення і підкорення професійних вершин. І дуже хочеться, щоб пошта у нашому селі завжди працювала, щоб у людей похилого віку залишалася хоч одна комунікація, – каже Валентина Борисівна.

Ольга МОСКАЛЕНКО