Лору Вадиму Тимченку з Тального пацієнти висловлюють вдячність

«Хороший лікар та чудова людина»

«Як каже народне прислів’я: хто не дякує, отримує лиш раз. Тому хочу у листі до вашої редакції висловити вдячність лікареві Тальнівської лікарні – Вадиму Олександровичу Тимченку. У червні цього року він успішно прооперував мою доньку. Операція була нескладна – видалення келоїдного рубця на мочці вуха. Утворюється такий після проколювання мочки вуха. Якщо його вчасно не видалити, він виростає до 5 см в діаметрі. А моїй доньці він був вдвічі небезпечний, адже вона скрипачка. Ми почали помічати, що Валя втрачає слух, а це для музиканта – неприпустимо. Треба віддати належне педіатру Олені Затірко, яка, проводячи медичний огляд, звернула увагу на новоутворення і відразу направила нас до хірурга. А той – до отоларинголога. Лікар Тимченко дав направлення на аналізи і наступного дня зробив операцію. Вухо в неї швидко загоїлося і навіть поступово почав повертатися її ідеальний слух. Пам’ятаю, років 15 тому ми вже зверталися до цього лікаря, він вилікував мого старшого сина від гаймориту. Вражає його поважне ставлення до людей та простота і грамотність – одночасно. Кажуть, хто рятує одне життя, той рятує цілий світ. Ми іноді думаємо, що десь в іншому місті лікарі кращі, професіонали, та ми не помічаємо, що поряд багато талановитих і добрих людей. Дякуємо їм. З повагою Людмила Довжук, жителька міста Тальне».

Такий лист днями надійшов на адресу редакції газети «Новий Дзвін». Скажу відверто, ми були приємно вражені, бо звикли отримувати трохи іншого змісту листи про наших ескулапів. Тому відразу вирушили у Тальнівську ЦРЛ, щоб поспілкуватися з лікарем Тимченком й особисто подякувати від імені пацієнтки. Це була 9-та ранку. Лікар проводив загальний прийом у лор-кабінеті на першому поверсі поліклініки. Часу на розмову ми мали небагато, бо під дверима вже починали збиратися пацієнти. Вадим Олександрович розповів, що у Тальне він приїхав в 1997 році, разом з дружиною Наталією Геннадіївною, яка працює педіатром, а після реформи – уже в Тальнівському центрі ПМСД. Обоє родом з Луганської області, закінчили Луганський медичний університет. На той час там не було роботи, і молоде подружжя переїхало в Тальне, на батьківщину мами Вадима, забравши її з собою. Тим паче,тут було де жити – залишилася дідова хата.

-1 серпня 1997 року я вийшов на роботу, як зараз пам’ятаю той день, – згадує чоловік події 23-річної давнини. Каже, якби можна було відмотати плівку власного життя назад, то, напевне, нічого б не змінив. Однозначно, пішов би в медицину. – Мені подобається моя робота. Чим саме? Ось такими моментами, з приводу чого ви сьогодні прийшли. Лор – це благодатна професія. Тому що зразу відчутний результат твоєї роботи. Аденоїди видалив чи поліпи – на другий день дитина вільно дихає. Не треба чекати, як при апендициті, що через тиждень почне ходити. Було в моїй практиці багато різних випадків: рятуєш багатьох і стараєшся зробити як найкраще, але всі ми люди, бувають і «проколи». Ми ж не роботи, правда? Навіть найдосвідченіші лікарі роблять помилки, – зізнається.

Найбільше лікарю доводиться рятувати маленьких пацієнтів. Це не лише риніти, ларингіти, тонзиліти, отити, фарингіти, зрештою, простуди, а й діставання сторонніх тіл з верхніх дихальних шляхів малюків. А тут, яких предметів тільки не було: й ґудзики, й іграшки, й лаврові листи. Одним словом, все, що діти полюбляють ховати у носику чи вушку. Якщо вчасно не дістати сторонній предмет, то він може потрапити до нижніх дихальних шляхів – бронхів чи легень. А це дуже небезпечно. – Маленькі пацієнти і б’ються, і плюються – всього буває, – каже лікар. – Треба до кожного підхід знайти, іноді доводиться їх тримати. Але нічого, ми звикли вже до цього, -посміхається. Дістає з шухляди надсучасний лобовий рефлектор, який замінив кругле дзеркало, без чого неможливо провести огляд.

Лікар Тимченко має 1 кваліфікаційну категорію. Каже, що зараз набагато простіше, в тому плані, що не треба нікуди їхати, можна вдосконалюватися, не виходячи з кабінету. – Щоб підтвердити свою категорію, ми щороку повинні заробити 50 балів. Як вони заробляються? Раніше лікарі їздили на курси підвищення кваліфікації. Місяць навчалися, здавали кроки. Тепер, у зв’язку з карантином, проводять веб-семінари, конференції. Ти прослухав семінар, відповів на контрольні питання – заробив 10 балів. Я вважаю, це правильно. А ще у мене дуже добрий зв’язок з моїми обласними колегами, вони завжди підтримують і виручають, якщо треба.

Медична сестра Юлія Склярук допомагає лікарю проводити медичні огляди. «Вадим Олександрович – хороший лікар та чудова людина, – каже. – Мені просто є з чим порівняти. Я із задоволенням йду на роботу».

У вільний від роботи час Вадим Олександрович любить займатися деревом. У кабінеті стоїть його робота – тумбочка зі світлого дерева.

Коли я вже почала збиратися, в кабінет зайшла дівчинка-підліток із старшою сестрою. Дівчатка приїхали із Зеленькова. Сімейний лікар під час медичного огляду виявила у неї збільшені мигдалини, тому направила до лора.

-Болять, як натискаю? – запитав лікар, оглядаючи пацієнтку.

Я вийшла від лікаря з думкою: як добре, що у нас є такі лікарі, як він, що, попри низьку зарплату, відсутність гарного обладнання, належної уваги збоку держави та й наше з вами невдоволення, мовляв, у нас немає хороших лікарів, кожного дня йде на роботу, щоб рятувати чиїсь життя.

Ліна ЯЛОВСЬКА