Вісті Черкащини Література, що долає кордони: як учениця з Тального здобула ІІІ місце на Всеукраїнському конкурсі МАН
З 6 по 14 травня в Україні проходив ІІІ Всеукраїнський етап конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України. Серед талановитої молоді, яка представила свої роботи, особливу увагу привернула Анна Роженко, учениця Тальнівського економіко-математичного ліцею. Під керівництвом своєї наставниці Альони Сотник Анна посіла почесне ІІІ місце у секції української літератури. Ми дізналися про шлях до перемоги, виклики й натхнення безпосередньо від учасниць.
Народження дослідника: «Вогник в очах» та перший крок
«А я прочитала роман, який змусив мене плакати!» – сказала Анна Роженко, і клас притих. Перший урок літератури після канікул тільки почався, коли вчителька Альона Сотник попросила дев’ятикласників поділитися враженнями від прочитаних улітку книжок. Дехто невпевнено називав знайомі назви. Інші беземоційно переповідали зміст. Анна ж – ні. Говорила з вогником в очах, захоплено, ніби щойно пережила щось важливе.
Пані Альона помітила це. З її досвідом підготовки учнів до участі в МАН така щирість – рідкісна знахідка, тому запропонувала: «Спробуй себе в дослідженні».
Учениця здивувалася, але не розгубилася: «Чому б і ні? Я ж люблю читати й пізнавати щось нове».
Вибір теми: актуальність інклюзії та підліткова література
Пошук ідеальної теми для дослідження – завжди виклик. Альона Василівна прагнула звернути увагу саме на твори підліткової літератури, адже в них юні читачі найчастіше знаходять себе й глибоко співпереживають героям-одноліткам. Переглядаючи модельні навчальні програми з української літератури НУШ, зацікавилася повістями Андрія Бачинського «140 децибелів тиші» та Оксани Радушинської «Метелики в крижаних панцирах». Ці тексти торкаються важливих тем – пізнання й прийняття підлітків з інвалідністю, що особливо актуально для сучасної України.
«Через агресію росії кількість таких людей зростає, – наголошує пані Альона. –Тому сьогодні як ніколи важливо переосмислити усталені стереотипи й створювати рівні можливості для всіх».
Анна цілком поділяє цю думку. «У повсякденному житті ми рідко зустрічаємо людей з інвалідністю, – каже вона. – А якщо і бачимо, то часто не знаємо, як правильно поводитися, що сказати чи як допомогти. Література допомагає зрозуміти таких людей, відчути їхній біль і силу».
Найбільш зворушлива мить: зустріч з Оксаною Радушинською
Під час підготовки до конкурсу траплялися різні події, але найбільш зворушливим для обох стало спілкування (відеоконференція) з авторкою повісті «Метелики в крижаних панцирах» Оксаною Радушинською.
«Ми дізналися, як вона долала шлях прийняття себе іншої, чому написала цей твір, як поєднує волонтерську та письменницьку діяльність», – розповідає вчителька.
Пані Оксана наголосила, що такі твори потрібно вивчати в початковій школі, коли формуються світогляд та життєві принципи дитини, а не в підлітковому віці, коли потрібно ламати сформовані стереотипи. «Важливо бачити перед собою людину, а не її діагноз», – підкреслила письменниця.
Для Анни ця розмова також була незабутньою: «Авторка виявилася доброзичливою, щирою, відповідала на питання, вітала і бажала нам успіхів у ІІІ етапі».
Перспективи та наставництво: віра в потенціал
Альона Василівна впевнена, що в Анни великі перспективи як дослідниці: «Вона лише дев’ятикласниця, це була перша робота – і вже такий результат!»
Водночас розуміє, що надалі вимоги будуть тільки вищими. Найважливіше в наставництві, на її думку, – підтримка, розуміння й уміння поділитися власним життєвим досвідом. «Наставник має бути для учня справжнім авторитетом і щиро вірити в нього», – додає пані Альона.
Щоб юні академіки змогли розкрити свій потенціал, їм потрібно давати можливість висловлювати думки, аргументувати їх і пробувати себе в різних ролях.
«Мої рідні після оголошення результатів були в подиві, – зізнається Анна. – Сама відразу не могла повірити, що перша моя робота посіла перше місце в області й третє – в Україні».
Гордість за успіх та цінність української літератури
Безперечно, Альона Василівна відчувала справжню гордість за перемогу дівчини. «Коли дізналася про призове місце на Всеукраїнському рівні, хотілося радістю поділитися з усім світом», – згадує вона.
Цей успіх став підтвердженням того, що тема роботи та обрані методи дослідження були правильними. «Вважаю, що нашу працю високо оцінили члени журі саме тому, що ми досліджували надзвичайно актуальну тему інклюзії, розкрили авторський задум обох творів і провели їх порівняння», – додає Анна.
«Вивчення української літератури в цей непростий час є надзвичайно важливим, бо вона змальовує історію нашого народу від давніх часів до сьогодення, – пояснює педагогиня. – Читаючи й досліджуючи художні твори, ми формуємо національну свідомість і патріотизм, що допомагає нам усвідомити свою ідентичність».
Погляд у майбутнє та мрія, що стає реальністю
Через десятиліття Анна Роженко бачить себе успішною й щасливою. Попереду – ще два роки, щоб остаточно визначитися з професійним шляхом, але вже зараз вона інакше сприймає літературу. «Після написання наукової роботи я почала бачити в текстах більше сенсів і краще розуміти авторську концепцію», –зізнається вона.
У процесі дослідження ліцеїстка відкрила для себе нові імена, зокрема Андрія Бачинського й Оксану Радушинську. А на запитання, з ким із українських письменників хотіла б поспілкуватися, не вагаючись називає Василя Стуса, Василя Симоненка та Сергія Жадана. Обговорила б з ними силу українського духу та зміни, що відбуваються в нашій літературі.
Якби її життя стало фільмом, слоганом до нього були б слова: «Те, що є неможливою мрією, стає реальністю». Історія лише починається.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
