Лідер гурту ”Тінь сонця” дав концерт у Тальному (шукайте себе на фото)

Перед концертом у Тальному 24 червня лідер гурту “Тінь сонця” Сергій Василюк відвідав Петропавлівський храм Української православної церкви Київського патріархату. Потім розповів “Віче”, що має у селі Поташ Тальнівського району глибоке коріння по маминій лінії. Тут його предки родилися. Тут багато з них і поховані. У розмові співак згадав і про прапрадіда Кирила Головатюка, і про прадіда Самона Билиму, і про бабусю Василину Федоренко і про багатьох інших. Каже, що знає знає свій рід до 7 коліна.

“Мій дід Олексій народився у селі Поташ 1925 року. Учився дуже добре. Якщо отримував четвірку, ішов город сапати, або батьки придумували інше “покарання”. Коли почалася війна, діда відправили у глибокий тил на навчання. Він був схильний до наук. На фронт він не попав. Після війни служив пілотом в ГДР (Німецькій Демократичній Республіці – ред.). Потім продовжив навчання. Одружився і оселився у Києві. Працював у інституті автоматики. Кандидат технічних наук”, – розповідає Сергій Василюк.

Співак пообіцяв надати нам для публікації спогади діда Олексія про життя рідного села у 30-х роках ХХ століття.

Під час концерту Василюк неодноразово підкреслює, що його рід із Поташі. Між піснями ділиться спогадами про відвідини рідних.

Виконавець говорить із глядачами.

“У нас живий звук і живе спілкування. Поки налаштовую гітару, можемо поспілкуватися. Запитуйте”, – звертається музикант до зали.

Глядачі спочатку соромляться, а потім цікавляться, чи планує приїхати артист із концертом у Маньківку?

“Ну звичайно. Маньківку добре знаю. Поряд із нею є село Дзензелівка, де із 2010 року щорічно відбувається музичний фестиваль “Дзензелівські вечори класичної музики”, які організовує мій добрий приятель Павло Лисий. Місцеві жителі та гості села мають нагоду наживо слухати класичну музику. Відбувається усе у маленькій сільській залі. Думаю, у Тального міг би бути більший потенціал”, – підсумовує Сергій.

Тих, хто хотів би почути гурт “Тінь сонця” у повному складі, запрошує 2 липня у Холодний Яр на “Фестиваль нескореної нації”.

“Авдіївка передає привіт. Ті, кому ви гітару подарували”, – оголошує із залу Микола Крижанівський.

“Ну не подарував, а лише підписав”, – ніяковіє Сергій.

“Чи доводилося вам співати на передовій, щоб і по ту сторону чути було?”, – цікавиться Микола Бондаренко.

Співак чесно заперечує. Каже, що це небезпечно не лише для співака, а насамперед для бійців. Хоча йому відомі випадки, коли наші захисники “для профілактики” включали сєпарам “Тінь сонця”.

Далі звучить “Пісня про українську Одесу” і “Слобожанський рок-н-рол”.

Щира, дружня атмосфера панує в залі. Запитання – відповіді. І пісні. Власні, народні, на слова відомих авторів. Ліричні і патріотичні. Повстанські і козацькі. Відомі аудиторії, і не дуже. Наприклад, “Два кольори” зал співав разом із співаком.

Упродовж концерту Сергій Василюк неодноразово дякував Олександру Лущану і ВО “Свобода” за організацію концерту. А ще цікавився, чи подобається залу звук.

“Так!” – почув відповідь.

“Тоді ваші гучні оплески Анатолію Довганю!” – попросив співак.

Найвідоміші пісні гурту “Козаки” і “Меч Арея” звучали наприкінці. А завершився концерт двома українськими славнями – “Зродились ми великої години” та “Ще не вмерла Україна”. Гімн України співак і зал виконували акапельно.

Після концерту Сергій Василюк ще майже годину спілкування із земляками перед входом до районного будинку культури. Після чого разом із родичами поїхав у Поташ.

Олег ШАТАЙЛО

Фото автора та Руслана БІЛЕЦЬКОГО