«Лаборанти, як детективи та розвідники»: медсестра, про специфіку роботи у Тальнівській багатопрофільній лікарні

40-річна тальнівчанка Людмила Попова, працює у Тальнівській багатопрофільній лікарні на Черкащині – лаборантом. Стати медичною сестрою вона хотіла ще з дитинства. У садочку який вона відвідувала в дитинстві, була дуже хороша медсестра, яка їй подобалася. Тоді ще маленька Людмила одягала білий іграшковий халат і уявляла теж себе медсестрою.

– Після закінчення школи я довго не роздумувала куди хочу вступати і вибрала Уманський медичний коледж, який на той час був училищем. Навчання в ньому згадую з хорошою ностальгією, це були одні з кращих безтурботних років, хороші друзі, лекції та домашні завдання, які я старалася завжди виконувати на відмінно. У вільні години гуляли з друзями по Софіївці та досліджували місто, – ділиться наша співрозмовниця.

Після закінчення училища, Людмила прийшла працювати у Тальнівську багатопрофільну лікарню в клініко-діагностичну лабораторію. Згадує свій перший робочий день. Спочатку була розгублена і не знала, що і як вона там буде робити і як взагалі лаборанти роблять ті аналізи. Але завдяки старшим колегам і підтримці колективу її навчили. А згодом пройшла курси спеціалізації і от вже 17 років вона лаборант.

Чому обрали професію саме лаборанта?

– На мою думку лаборанти, як детективи та розвідники, а лікарі роблять висновки і ставлять діагноз саме за результатами досліджень лабораторії, ми ніби найперші дізнаємось, що саме з пацієнтом. Також робила перерву і працювала медсестрою у садочку, для мене це був новий крутий досвід, дуже подобалось працювати з дітьми, адже вони наповнювали мене позитивом і кожен день був як маленьке свято, – ділиться лаборантка.

Але з початком війни робота в садочку мала невеликий попит і обставини змінились, потрібна була допомога в лікарні, тому Людмила Сергіївна, вирішила повернутись до свого вже добре знайомого колективу. Дякує головному лікарю, що надав змогу працювати і допомагати людям. Щодо потрібних навиків в сфері медицини, вважає – найважливіше знання, уміння брати на себе відповідальність, впевненість в своїх діях, звісно і комунікабельність, та швидка реакція в роботі.

– Мені дуже подобається моя робота, адже вона приносить радість, а саме вдячність пацієнтів. Вони завжди такі розгублені і стурбовані своїм станом, тому, хочеться радувати їх тільки позитивними результатами. Звісно не завжди так, але все вирішується, передаємо результати лікарю і з часом вони покращуються. Особливо подобається набувати нових знайомих, адже коли добре виконуєш свою роботу, то людям подобається звертатися при потребі саме до тебе, – каже пані Людмила.

Розповідає, що з цікавих моментів на роботі найприємнішими є поява нового життя, коли вона присутня поруч, аби взяти аналізи у породіллі, а ще коли приходять діти і розповідають щось цікаве, а вона відволікає їх запитаннями, щоб вони менше нервували під час збору крові. Її найбільше захоплення від всіх стресових ситуацій на роботі це відпочинок з сім’єю, любить бути в колі найближчих.

– Ми з сім’єю часто ходимо на природу, гуляємо, також люблю знімати всі ці чудові моменти на камеру, дома вже повно сімейних альбомів із купою смішних кадрів, – каже медсестра.

Чи співпало її дитяче уявлення про медицину з реальністю в дорослому віці каже так:

– Звісно в дитинстві змальовувала все це в голові більш позитивно, в рожевих окулярах. А на навчанні зрозуміла, що не все буде супер позитивно. Вже працюючи побачила багато, як хорошого, так і складних, сумних ситуацій, адже медичні працівники присутні на всіх етапах життя, як при народженні, так і останніх хвилинах.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Полковнику ніхто не пише: за що був заохочений поліцейський зі Звенигородки Ігор Голота?

Читайте нас також в Telegram!