Кривоколінське борошно безкоштовно роздали у школи району та громади

-Наступного дня галушок наліпили та діткам зварили, а ще робитимемо ліниві вареники. Борошно чудової якості, пробували пироги замісити, гарно сходять, пахнуть ніби в дитинстві. Скільки років працюю на кухні, перший раз бачу, щоб безкоштовно борошно привезли, раніше було яблука хтось передасть, то овочі батьки приносять, якось крупи благодійники дали для школи. Радує те, що це виробляється у нас на Тальнівщині з нашого зерна, і коштує дешевше, ніж замовляємо на школи, – говорить Людмила Павлова, кухар однієї із сільських шкіл.

Минулого вівторка депутати Тальнівської райради: Ігор Новицький, директор з економіки ТОВ «Урочище Журавське» та генеральний директор ТОВ «О’єднана сільськогосподарська компанія» разом із Володимиром Синьогубом, колишнім начальником районного відділу освіти, розвезли кривоколінське борошно вищого ґатунку у сільські, міські школи та лікарню. Таку акцію провели перед офіційним відкриттям елеватора та потужного підприємства «Перший млин», яке виробляє борошно, манку найвищої якості для продажу в Україні та Європі.

-Для сільських шкіл борошно із Сумської області (Кролевецький комбінат хлібопродуктів) купують по скажених цінах (15.50 за кг), у той час як у нас виробляють свої підприємці якісне та дешевше, ніж те, що привозять для районних навчальних закладів. За пропозицією Володимира Мовчана, вирішили до кінця навчального року забезпечити школи борошном, щоб кухарі могли діткам без проблем готувати смачні страви і не економити на кожному кілограмові. У залежності від кількості учнів, розрахували вагу борошна, яку привезли до закладів освіти (від 25 до 200кг), -розповідає Володимир Синьогуб.

Минулого вівторка за день об’їздили 13 навчальних закладів (Колодисте, Глибочок, Піщана, Криві Коліна, Корсунка, Павлівка Перша, Майданецьке, Зеленьків, Вишнопіль, Легедзине, Білашки, Тальянки і Тальнівська школа №3), спілкувались з директорами шкіл, кухарями, вчителями та обслуговуючим персоналом. Цього тижня кривоколінське борошно вже розвезли по інших сільських і тальнівських навчальних закладах та в лікарню.

-У школу №3 теж завезли, адже напередодні директор школи попросив борошна, для того щоб спекти пироги хлопцям на фронт. Днями у стінах школи вшанували пам’ять полеглому на війні АТОвцю Артему Жовтобрюху, – каже Володимир Синьогуб.

Ігор Новицький, ділиться враженнями після побаченого у сільських школах:

-Цікаво було почути думку директорів, завучів, вчителів з приводу нової реформи у школах. Побачили, що робиться з освітою у нашому районі. Є села, у яких відверто кажучи, народжуваності майже немає, люди виїжджають, незабаром і учнів не залишиться. У Піщанській, Колодистенській, Глибочківській школах є надія лишити початкові класи. Майданецька, Кривоколінська, Тальянківська, Білашківська мають достатньо дітей, у школах тепло, хороші класи.

Більшість проблем у тому, що школи, садочки, їдальні, сільради, клуби – це великі окремі приміщення, які треба опалювати, ремонтувати та забезпечувати персоналом. Це неекономно, чому б не об’єднати їх. На прикладі Колодистенської школи, де директор Валентина Сарана усе розумно прорахувала і вирішила, для того, щоб її школа вижила, треба понизити ступінь закладу та переїхати з кількох приміщень у одне. Так економитимуть кошти на опаленні, ремонтах. На перспективу, якщо колодистенські та частина глибочківських учнів захочуть змінити школу, то найближче їм їздити до Тального, як це роблять діти зі Здобутка, – говорить Ігор Новицький.

-Мене особисто вразила санаторна школа, де хороше фінансування, дітки там гарно харчуються (шість разів на день), сплять. У школі №2 проводять англійську, польську, німецьку мови, оформлений чудовий музей хліба. Директор цього закладу Тарас Солошенко, сповнений ентузіазму, тримає свою школу на високому рівні. Позитивні емоції залишились після побаченого у Кобринській школі: розмальовані куточки у англійському, французькому, українському стилях, актова зала оснащена проектором та автоматичним екраном. Очолює школу запальний, молодий директор з іскринкою в очах – Сергій Голуб. Проїхали у Мошурівську школу – велика, гарна, простора, може бути опорною, але дороги туди й до сусідньої Поташі жахливі. Романівська школа, на жаль, не має перспективи, через малу кількість учнів. Хоча приміщення там велике і добротне, всередині тепло.

От Лащова, Кобринова Гребля, Заліське, Онопріївка мають у школах малу кількість учнів (від 15 до 35). Люди бідкаються через те, що у селі немає роботи, молоді сім’ї з дітками виїжджають. Місцевий учитель нещодавно виклав у мережу Фейсбук пост із фото мальовничої Онопріївки, пропонував заселятись у пусті будинки молодим сім’ям. Але ж робочих місць у селі немає, місцеві кажуть: «Нам би сюди такого Мовчана, тоді зажили б». Наприклад у сусідній Кобриновій Греблі батьки говорять, що навіть не хочуть у селі початкових класів, адже бажають, щоб діти мали модернову школу та сучасний розвиток, – каже.

Більшість директорів сільських навчальних закладів називають максимальну перспективу шкіл на 5 років, але коли за рік у селі народились 2-3 немовлят, про перші класи на майбутнє говорити важко. А у школах, де уже зараз не вистачає дітей, директори на питання про перспективу відповідають неохоче.

-У Піщаній, що входить до Лоташівської сільради, у школі хочуть зробити мільйонний проект на опалення школи, адже ще й досі отоплюють грубами та частково електроопаленням. У школі холодно та некомфортно. Це ж великі гроші, змінять там опалення, а перспективи у подальшому навчанні дітей немає. Навіщо викидати на вітер чималу суму з бюджету, коли можна їх націлити на ремонти дороги, транспорт, щоб підвозити учнів у сусідню опорну школу, де дітки матимуть змогу навчатись у модернізованих класах за новітніми системами. Але ж сільський голова не пускав дітей їздити у Кривоколінську школу, де тепло, сучасно і перспективно. Є новий центр культури, духовності та дозвілля з професійним обладнанням, танцювальний кабінет, оснащений усім потрібним. Школа має новенький комп’ютерний клас, інтерактивну дошку та ігровий дидактичний матеріал, що допоможе діткам швидше розвивати свої здібності. На мою думку, краще вкласти гроші у одну із опорних шкіл, для того щоб діти із навколишніх сіл могли отримати якісну освіту і бути конкурентоспроможними на освітньому ринку. У Кривоколінській є все, що треба, можна без проблем підвозити автобусом школярів на навчання.

Інше питання: у якому стані районні дороги, шкільні автобуси. Розумію батьків, бо відправляти свою 6-річну дитину за кільканадцять кілометрів страшно, адже, бачачи величезні ями, а іноді і відсутність дорожнього покриття, холодний автобус, хочеться запитати районної влади: «А ви б відпускали так своїх дітей?». Тому, керівництву треба потурбуватися про того маленького першокласника, який має їхати у теплому комфортному автобусі на рівній без’ямковій дорозі. Натомість у районі, розводять руками, мовляв грошей не вистачає, але реформу треба провести. Розумію і педагогічні колективи, і технічних працівників, адже у разі закриття шкіл, велика кількість людей може залишитись без роботи, за що житимуть тоді – невідомо. Районне керівництво має раціонально і зважено підійти до вирішення і цієї проблеми, але натомість бачимо, що у районі відповідальність за свої дії, які можуть нашкодити, нести не хочуть.

А деякі сільські голови, для того щоб зберегти електорат на селі, починають влаштовувати вечори з підприємцями, мовляв, давайте усі скиньтесь на утримання школи, яка немає жодної перспективи у подальшому. Хочеться, щоб усі сільські дітлахи мали гарну освіту та новітні класи, щоб з легкістю вступали у вузи і мали хороші багажі знань, – зауважує Ігор Новицький.

Додає, що у школах директори шкіл та персонал з радістю їх зустрічали, дякували за гостинці та говорили за проблеми з фінансуванням.

-Нам привезли 75 кг борошна, наліпимо школярикам вареників, дуже потрібна акція, якраз те, що найбільше потрібно, – дякує Таміла Зелінська, директор Майданецької школи.

– З такими подарунками і харчування у нас здешевиться. Бачу, що добротне борошно, дівчата кажуть, що тісто гарно сходить, – розповідає Людмила Сивокінь, директор Тальянківської школи.

У відділі освіти Тальнівської ОТГ теж оцінили якість та доступну ціну від місцевого виробника, планують надалі закупляти це борошно для шкіл.

На прилавках магазинів кривоколінське борошно коштує найдешевше, тому й не встигає залежатись на полицях. Його можна придбати на центральному ринку та магазині «Україна».

Анна ДРАГУН